Хто насправді відкрив рентгенівське випромінювання?

УВ започатковує серію розповідей про видатних українців минулого та сучасності, які зробили почесний вклад у розвиток світової науки та цивілізаційного прогресу людства. Сьогодні до вашої уваги пропонуємо інформацію про визначного українського вченого Івана Пулюя.

•••

Уляна Йордан (Ванкувер)

Хто насправді відкрив рентгенівське випромінювання? Як не дивно, не Рентген, а українець, Іван Пулюй, на 14 років раніше від Рентгена.

Іван Павлович Пулюй (1845-1918) народився в селі Гримайлів Тернопільської області, в заможній греко-католицькій сім’ї. Навчався у Віденському та Страсбурзькому університетах, після чого викладав і очолював кафедру фізики Німецької Вищої Технічної школи в Празі (нині Чеський Технічний Університет).

Іван Пулюй першим відкрив «невидиме» випромінювання, яке можна було зробити видимим за допомогою спеціального барієво-платиново-ціанового екрану. Перші результати експериментів і теоретичні пояснення були опубліковані у Віснику Віденської Академії наук у 1880-82 роках.

Пулюй також винайшов Лампу Пулюя, яка створювала це нове випромінювання і довший час випускалася у заводських умовах, серійно. Ця лампа отримала срібну медаль на світовій електротехнічній виставці в Парижі у 1881 р. Кажуть, що одну з цих ламп Пулюй послав Рентгену, з яким він вів активну переписку, а також особисто спілкувався. На жаль, Іван Павлович не мав звички патентувати свої винаходи…

У 1890 – 1895 роках в декількох європейських журналах були опубліковані «рентгени» ( цей термін так сильно увійшов у нашу мову, що нема як назвати ці фото іншим словом), отримані Пулюєм під час експериментів з лампою:  миші, а також руки доньки ученого, під якою ясно видно шпильку.

Рентген «винайшов» рентгенівське випромінювання у 1896 році, експериментуючи з газорозрядним пристроєм, який містить катодну трубку і кристалами барію. І відразу опублікував результати своїх експериментів у багатьох журналах і запатентував свій винахід, хоча і не пояснив природу цього явища, оскільки, за свідченнями його учнів, придавав значення фактам, а не їх поясненням і принципово не вживав таких слів як «електрон».

Через кілька днів після публікації Рентгена про відкриті ним «Х-промені», Пулюй виступив з доповіддю про це випромінювання в Пражській політехніці, а незабаром опублікував статтю «Про виникнення рентгенівського випромінювання та їхній фотографічний ефект». В своїй публікації Пулюй довів, що нове випромінювання зароджується в тих місцях твердих тіл, куди попадає катодне випромінювання. Цим він підтверджував правильність висновків Рентгена.

Пулюй признав першість за Рентгеном і не заперечив навіть тоді, коли Рентгену вручили Нобелівськую премію. На церемонії вручення премії, за словами очевидців, Рентген відмовився виголошувати промову, яка б пояснила всім природу його відкриття, як цього вимагає етикет.

Сам Рентген на початку скептично відносився до можливості широкого використання Х-випромінювання в медицині. Його рентгени були невиразними і потребували 40-50 хвилин експозиції. В цей же час Пулюй успішно вирішив проблему концентрації випромінювання в пучок і зміг скоротити час витримки до 2-5 секунд.

Іван Павлович особисто зробив вперше в світовій практиці рентген скелета мертвонародженої дитини. Виконана ним серія рентгенів органів людини завдяки їх чіткості дозволила виявити патологічні зміни в тілах пацієнтів, що не тільки підняло на якісно новий рівень хірургію, але і дозволило значно полегшити працю терапевтів.

Вже в 1896 році в клініці Київського університету була проведена операція з використанням засобів променевої діагностики. По суті, Пулюй започаткував медичну рентгенографію, котру варто було б назвати “пулюєграфією”.