УВ започатковує серію розповідей про видатних українців минулого та сучасності, які зробили почесний вклад у розвиток світової науки та цивілізаційного прогресу людства. Сьогодні до вашої уваги пропонуємо інформацію про визначного українського вченого Івана Пулюя.
•••
Уляна Йордан (Ванкувер)
Іван Павлович Пулюй (1845-1918) народився в селі Гримайлів Тернопільської області, в заможній греко-католицькій сім’ї. Навчався у Віденському та Страсбурзькому університетах, після чого викладав і очолював кафедру фізики Німецької Вищої Технічної школи в Празі (нині Чеський Технічний Університет).
Іван Пулюй першим відкрив «невидиме» випромінювання, яке можна було зробити видимим за допомогою спеціального барієво-платиново-ціанового екрану. Перші результати експериментів і теоретичні пояснення були опубліковані у Віснику Віденської Академії наук у 1880-82 роках.
Пулюй також винайшов Лампу Пулюя, яка створювала це нове випромінювання і довший час випускалася у заводських умовах, серійно. Ця лампа отримала срібну медаль на світовій електротехнічній виставці в Парижі у 1881 р. Кажуть, що одну з цих ламп Пулюй послав Рентгену, з яким він вів активну переписку, а також особисто спілкувався. На жаль, Іван Павлович не мав звички патентувати свої винаходи…
У 1890 – 1895 роках в декількох європейських журналах були опубліковані «рентгени» ( цей термін так сильно увійшов у нашу мову, що нема як назвати ці фото іншим словом), отримані Пулюєм під час експериментів з лампою: миші, а також руки доньки ученого, під якою ясно видно шпильку.
Рентген «винайшов» рентгенівське випромінювання у 1896 році, експериментуючи з газорозрядним пристроєм, який містить катодну трубку і кристалами барію. І відразу опублікував результати своїх експериментів у багатьох журналах і запатентував свій винахід, хоча і не пояснив природу цього явища, оскільки, за свідченнями його учнів, придавав значення фактам, а не їх поясненням і принципово не вживав таких слів як «електрон».
Через кілька днів після публікації Рентгена про відкриті ним «Х-промені», Пулюй виступив з доповіддю про це випромінювання в Пражській політехніці, а незабаром опублікував статтю «Про виникнення рентгенівського випромінювання та їхній фотографічний ефект». В своїй публікації Пулюй довів, що нове випромінювання зароджується в тих місцях твердих тіл, куди попадає катодне випромінювання. Цим він підтверджував правильність висновків Рентгена.
Пулюй признав першість за Рентгеном і не заперечив навіть тоді, коли Рентгену вручили Нобелівськую премію. На церемонії вручення премії, за словами очевидців, Рентген відмовився виголошувати промову, яка б пояснила всім природу його відкриття, як цього вимагає етикет.
Сам Рентген на початку скептично відносився до можливості широкого використання Х-випромінювання в медицині. Його рентгени були невиразними і потребували 40-50 хвилин експозиції. В цей же час Пулюй успішно вирішив проблему концентрації випромінювання в пучок і зміг скоротити час витримки до 2-5 секунд.
Іван Павлович особисто зробив вперше в світовій практиці рентген скелета мертвонародженої дитини. Виконана ним серія рентгенів органів людини завдяки їх чіткості дозволила виявити патологічні зміни в тілах пацієнтів, що не тільки підняло на якісно новий рівень хірургію, але і дозволило значно полегшити працю терапевтів.
Вже в 1896 році в клініці Київського університету була проведена операція з використанням засобів променевої діагностики. По суті, Пулюй започаткував медичну рентгенографію, котру варто було б назвати “пулюєграфією”.