Галина Домащенко (Україна)
24 серпня Україна відсвяткувала 23-ю річницю своєї незалежності. За усі ці роки ми долали і продовжуємо долати безліч проблем, які були породжені тоталітарною системою. Одна із таких проблем – невтішна ситуація в дитячих будинках-інтернатах. Це особливі сиротинці. Їх вихованці є сиротами, котрі мають інвалідність – фізичні або розумові вади.
Що змінилося у цих дитбудинках за 23 роки нашої незалежності? Певні зміни на краще є, але у більшості цих сиротинців не змінилося найважливішого – вони не перетворилися із закладів „для існування” дітей на заклади „для їх повноцінного життя”. Безумовно, що необхідно відходити від інтернатного виховання дітей-сиріт, поступово переходячи на сімейне. Однак, українці переважно приймають до себе (усиновлюючи, у прийомні сім’ї чи дитячі будинки сімейного типу) здорових дітей. Сироти з інвалідністю користуються меншим „попитом” серед потенційних усиновлювачів і причина цього не лише у небажанні самих українців. Існуючі заклади охорони здоров’я та освіти сьогодні не спроможні надавати усіх належних медичних, реабілітаційних та освітніх послуг для дітей з інвалідністю. Сьогодні дитячим будинкам-інтернатам дуже важко обійтися без допомоги небайдужих людей.
Українська благодійницька мережа – невелика благодійна організація, яка об’єднує волонтерів з спільною метою – допомагати сиротам з інвалідністю. Основну діяльність ця організація провадить у Івано-Франківській області, в якій знаходиться 3 дитячі будинки-інтернати: Залучанський, Коломийський та Снятинський. Залучанський дитячий будинок-інтернат – заклад 4-го профілю, а це означає, що за державними нормами він призначений для проживання дітей із глибокою розумовою відсталістю чи психічними розладами, які мають складні фізичні вади, не можуть самостійно пересуватися або пересуваються з утрудненням. Більшість вихованців цього дитбудинку є соціальними сиротами – батьки їх або покинули, назавжди відмовившись від них, або їх відібрали від неблагополучних батьків (наркоманів, алкоголіків тощо). Це один із найтяжчих дитбудинків, адже у ньому є поєднання сирітства та тяжкої інвалідності. Хто ще може бути більш незахищеним від дитини-сироти, прикутої до ліжка?
Впродовж року представники Української благодійницької мережі подарували Залучанському дитячому будинку-інтернату чимало потрібних речей – медичний аспіратор, електронну аромолампу, спорядження для басейну, комплект для масажу, апарат для фототерапії, набори канцтоварів та інші подарунки.
Наприкінці квітня волонтери Української благодійницької мережі почали допомагати Залучанському дитбудинку відновлювати заняття з іпотерапії – лікувальної верхової їзди на конях. Така лікувальна практика потрібна для дітей із діагнозом дитячий церебральний параліч. Справа ця не нова, адже кілька років тому благодійник вже передавав дитбудинку 2-х коней і певний час з дітьми проводили іпотерапевтичні заняття. Однак, тоді недобросовісні працівники сиротинця почали використовувати цих коней для робіт на полі. Цього не можна було робити, бо після таких робіт коні стали непридатні для іпотерапії.
26 квітня цього року волонтери подарували дитбудинку спеціально підготовлену для іпотерапії кобилу Глорію і вже з травня фаховий іпотерапевт почала проводити з дітьми перші заняття лікувальної верхової їзди. Роботу цього фахівця оплачує IT-компанія, збираючи необхідні кошти прямо на кухні для працівників, на підвіконнику якої стоїть скринька для збору пожертв. Діти, котрі відвідують заняття з іпотерапії, щоразу з нетерпінням чекають на фахівця-іпотерапевта як на особливого, почесного гостя. Проте, щоб ці заняття лікувальної їзди на коні давали позитивні результати, їх потрібно проводити тривалий час. Зараз заняття проводяться лише на вулиці у теплі та сонячні дні, але організація збирає кошти на будівництво закритого манежу – щоб можна було проводити їх за будь-якої погоди.
Є у Залучанському дитбудинку лікувальний басейн. Коли волонтери Української благодійницької мережі вперше зайшли у цей басейн у лютому, то виявилося, що він майже не працює через брак коштів на оплату природного газу для опалення і підігріву води. Також тоді волонтерам показали один-єдиний старий плавальний жилет. Організація подарувала дитбудинку комплект плавального спорядження, яке виявилося не дорогим, але проблема опалення басейну та підігріву води у ньому залишається актуальною. Наразі у Департаменті соціальної політики Івано-Франківської області вирішується питання про переведення басейну на твердопаливний котел.
Матеріальне забезпечення дитячих будинків-інтернатів з боку держави залишало бажати кращого ще до війни на Сході України. Після цієї війни ситуація, скоріш за все, погіршиться і ці дитбудинки будуть потребувати ще більшої допомоги благодійників. Сьогодні волонтери Української благодійницької мережі допомагають сиротам з інвалідністю лише за рахунок свого вільного часу, а щоб налагодити більш масштабну роботу цій благодійній організації потрібен бодай один штатний працівник з повним робочим днем. Наразі Українська благодійницька мережа шукає людей, котрі готові щомісячно жертвувати кошти на те, що дозволить їй вийти на вищий рівень роботи – оплату праці штатного працівника.
Наші контакти: тел. 066 147 10 37 www.ubm.org.ua E-mail: ubm@ubm.org.ua www.betterplace.org/p18401
Фото автора