Канадський інститут українських студій, прес-реліз
Ініціятива з українських діяспорних студій при Канадському інституті українських студій недавно отримала цінні архівні матеріяли з історії українців на Далекому Сході. Цей щедрий дар надійшов від Миколи Мельника з Фуллертону (Каліфорнія) та його дружини Петрусі (з дому Цвікілевич), яка походить з Едмонтону.
Архів містить унікальні фотографії приватних осіб та українського громадського життя в Китаї, особисті документи, листування між членами українських організацій у Північній Америці, Европі й китайських містах Тяньцзін і Шанхай (з 1930-х до 1947 р.) та окремі числа газет з Китаю й російського Далекого Сходу. Серед газетних видань представлені «Хвиля України», «Українське життя» і «Ранок», що видавалися у східньосибірському місті Хабаровськ; а також «Засів», «Манджурський вістник» і «Самостійна Україна», друкованих у Китаї.
Титульна сторінка одного з чисел газети «Ранок» за 1918 р., що видавалася Хабаровською українською радою
Батьки Миколи Мельника народжені в Україні. Його батько Омелян народився у містечку Липовець Київської области в 1896 р. Родина Мельників переїхала на Далекий Схід на заклик Східньокитайської залізниці, що обіцяла землю і працю. Зрештою, Мельники оселилися в Харбіні (Манджурія). Після двох років військової служби Омелян навчався в Далекосхідньому технічному інституті, отримавши спеціяльність з орієнтальних студій. Після отримання освіти і враховуючи його знання різних китайських діялектів, він отримав працю в Морській митній службі Китаю. Перебуваючи на цій посаді, Омелян мав змогу побувати в різних китайських портах.
Шевченківський концерт у Харбіні, бл. 1920 р. Четверта від середини направо сидить мати Миколи Мельника
Саме в Харбіні Омелян Мельник зустрів свою майбутню дружину, Маріянну Карло, родина якої походила з Кам’янець-Подільського повіту. Наприкінці XIX ст. родина Карло також переїхала до східнього Сибіру на заклик уряду Російської імперії. Спочатку родина оселилася біля Хабаровська, в невеликих селах Саровка і Находка, а згодом перебралася до Харбіна. Батько Маріянни о. Прокоп Гордієвський закінчив повний курс Кам’янець-Подільської духовної семінарії і був запрошений до Харбіна очолити українську православну парафію. Мати Маріянни Олена Швачинська закінчила Кам’янець-Подільську Маріїнську жіночу гімназію і продовжила свою учительську кар’єру на Далекому Сході. Гордієвські взяли з собою на Зелений клин сироту з Кам’янця-Подільського Любов Баланюк, яка вважалася членом їхньої родини. Отець Прокоп Гордієвський похований у Харбіні, а Олена Швачинська в Тяньцзіні.
Реєстраційне посвідчення, видане родині Мельників Українським еміґрантським комітетом м. Шанхаю у 1940 р.
Через політичні заворушення баба Миколи зберігала своє дівоче прізвище (Швачинська), а його мама — прізвище тітки і дядька по батькові, Карло. Маріянна Карло Мельник отримала освіту в Харбіні. Вона закінчила вищу школу, яка дозволила їй працювати контролером на Східньокитайській залізниці в Харбіні. Вона одружилася з Омеляном Мельником у 1934 р. Пізніше отримала ступінь медсестри в Тяньцзіні. Обоє батьків Миколи Мельника були активними у створенні і діяльності українських організацій в Китаї та налагодженні зв’язків з українськими організаціями в інших частинах світу.
Микола Мельник народився в Шанхаї 1935 р. У 1939 р. родина Мельників відвідала Канаду і США з наміром імміґрувати до Північної Америки. Це їм вдалося аж у 1948 р., коли за них поручилися родичі із Сан-Франциско. Мельники були щасливі отримати американське громадянство, і вони в свою чергу стали поручителями для багатьох українських еміґрантів. Одним із них була Любов Баланюк, яка завдяки Допомоговій адміністрації ООН була перевезена на Філліпіни, а в 1953 р. возз’єдналася з родиною.
Микола і Петруся Мельники. Позаду фотографія Миколиної мами, Маріянни, убраної у сорочку своєї мами
Родині Мельників вдалося перевезти до Північної Америки багато цінних речей та зберігати їх довгий час, аж поки вони не були передані до збірок у США і Канаді. Їхня колекція включала різні українські артефакти (релігійні та інші), книги, документи, фотографії зі щоденного і громадського життя, газети, поштівки, марки і текстильні вироби.
Ці матеріяли є важливим джерелом дослідження колись активної української спільноти в Китаї та її зв’язків з діяспорою в інших частинах світу. За деякими оцінками свого часу там проживало 100,000 українців. Після падіння націоналістичного Китаю українські громади почали зникати. Багато українців були заохочені радянськими консульствами на переселення до СРСР («так що про них і слух зник»). Іншим вдалося перебратися до південноамериканських країн, які приймали бездержавних імміґрантів.
Багато українців з Китаю переселилися до Арґентини наприкінці 1940-х рр. Серед них був Осип Сніжний, який популяризував там бандуру. Перед від’їздом до Буенос-Айресу цей маестро робив подібне в Шанхаї: сам виробляв інструмент і навчав молоде покоління, як грати на ньому. До сьогодні Микола Мельник зберігає і дуже цінує бандуру, яку для нього в дитинстві зробив Сніжний.
Ми надзвичайно вдячні родині Мельників, які зберегли всі ці матеріяли в доброму стані і передали їх до збірок, де вони будуть зберігатися для наступних поколінь.
Ініціятива з українських діяспорних студій при Центрі українсько-канадських студій ім. Петра і Дорис Кулів КІУСу заснована восени 2006 р., коли д-ри Петро і Дорис Кулі склали уставний капітал на створення вічного фонду для вивчення української діяспори. Її очолює д-р Сергій Ціпко, автор численних досліджень про українську діяспору, зокрема й статті про українців у Манджурії (наявна в інтернеті: https://ejournals.library.ualberta.ca/index.php/pi/article/view/1419/961). Його остання книга Ukrainians in Argentina, 1897–1950: The Making of a Community [Українці в Арґентині, 1897–1950: творення спiльнoти] опублікована Видавництвом КІУСу в 2011 р. Дізнатися більше про Ініціятиву з українських діяспорних студій можна на веб-сторінці: http://www.ualberta.ca/CIUS/ukrcan/Diaspora/UDSI-About_Diaspora_Initiative.htm. Щоб підписатися на е-бюлетень ініціятиви «Ukrainians Abroad: News and Views», пишіть до д-ра Ціпка: scipko@ualberta.ca.
•••
The Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) is a leading centre of Ukrainian studies outside Ukraine that engages in and support research and scholarship in Ukrainian and Ukrainian-Canadian studies. If you would like more information on the Institute, please visit our website at www.cius.ca, facebook page at www.facebook.com/canadian.institute.of.ukrainian.studies?ref=hl or contact Dr. Bohdan Klid at (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.
Канадський інститут українських студій (КІУС) — провідний осередок українознавчих студій поза межами України, покликаний розвивати і підтримувати науково-дослідну роботу з української та українсько-канадської тематики. Щоб отримати детальнішу інформацію, просимо відвідати наш веб-сайт www.cius.ca, фейсбук www.facebook.com/canadian.institute.of.ukrainian.studies?ref=hl або зв’язатися з д-ром Богданом Клідом (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.