Валентин Ясеневий (Івано-Франківськ)
Нещодавно на Євромайдані в Івано-Франківську ієрархи Церков (єп. Софрон Мудрий УГКЦ, єп. Василій Івасюк УГКЦ, митрополит Андрій Абрамчук УАПЦ) разом з народом молилися за краще майбутнє України. Так, правильне і мудре наше прислів’я про молитву, яка ломить залізо, які промовив митр. Андрій. Але яка це молитва? І хто має її звершити? Господь запевнив, що «все, чого просите у молитві з вірою, одержите». Але яка у нас віра, і якою має бути, щоби осягнути бажане і отримати те, про що просимо? Ісус сказав: «Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого». Отже, сила і результат молитви походить і залежить від міри віри. Тобто, чим більшою є вона – тим кращий результат молитви.
Фото “Правди”
А щоби наші молитви були дійсно вислухані і сповнені (бо молитва тільки засіб), необхідно змагати до праведного і святого життя, яке і є, згідно науки Сина Божого, – сповненням волі Отця Небесного. І тоді, як стверджує ап. Яків у своєму листі, – «Ревна молитва праведника має велику силу».
Але й молитися до Бога і Матінки Божої, як закликаєте нас, владико Софроне, щоб Вони берегли нашу Україну і народ від усякого зла і недолі замало. Також замало, як нагадуєте, владико Андрію, посвятити наше м. Івано-Франківськ під опіку Матері Божої (що власне наші ієрархи і зробили). Ще Ярослав Мудрий віддав Київську Русь під опіку Матері Божої. А діями своїми…? Роздори, розколи, протистояння, міжусобиці та братовбивчі війни зневажали і відкидали Покров Богородиці і тоді на віки приходило до нас іго… Під небесним захистом можуть бути тільки праведні, або ті, що щиро каються зі своїх гріхів і навертаються до Бога. Згадаймо для прикладу біблійну історію Ніневії, того міста, яке через злобу проти Бога було Творцем приречене на кару, але щирим розкаянням, постом і молитвою його мешканців заслужило у Господа милість і спаслося.
А що, після того як ієрархи віддали під покров Богородиці Івано-Франківськ всі жителі розкаялися в своїх гріхах і стали дуже побожними…??? І хіба всі священнослужителі дуже зразкові і відносини між ними, як закликав до того Христос, в любові, яка свідчить, що вони Його учні…??? Якби то так. Дай то, Боже.
Фото “Правди”
Тому, всім нам, християнам-українцям, необхідно змінити своє світобачення: покаятися, переродитися і жити між собою в мирі, злагоді та любові. Це є основою єднання нації, а в єдності сила народу, якого ніколи і нікому не здолати.
Тож для нашого порятунку нам необхідно, відклавши на сторону все своє особисте, і єднатися! І це є відповіддю Вам митр. Андрію на Ваші слова: «Чому ми, на своїй багатій землі, постійно боремося». Бо чи не завжди після боротьби з ворогами, боремося між собою… Зробіть, будь ласка, владико явний крок до єднання, щоб всі це побачили…
Так, замало навіть спільної молитви тисячів і мільйонів за наш народ, владико Василію. Нам крайнє необхідне реальне єднання наших Церков. І тоді… уявляєте, яка це буде сила і змога??? Нас, вірних в нашій державі, була б переважна більшість. А це значить, що хоч у нас, так зване громадянське суспільство, але більшість цих громадян – християни. І ми, чи вірніше, ви всі разом наші священнослужителі в морально-духовному плані вказували б всій нашій владі, вчили б, настановляли б на чесні, справедливі, в мирі, злагоді та любові братерські відносини. І чи посмів би хтось не послухатися Вашого – єпископського голосу? Без сумніву, ні! Бо інакше боявся б втратити владу.
То ж пожалійте наш бідний та знедолений народ. Згляньтеся і над нами, і над нашою молоддю. Яке нас чекає майбутнє? Господь молився і просив, «щоб всі були – одно». А ми? Ні! Ніякі канони не є і не можуть бути на заваді єднання. Бо згідно науки Спасителя – любов вище всіх канонів, уставів, молитви і посту. Без такої любові даремні та й непотрібні найбільші пожертви, усі відправи, та й навіть Євхаристія, які є тільки засобами, середниками та чинниками для осягнення праведного життя. А канони, обряди та всі інші другорядні речі, що нас роз’єднували, нехай залишаться минулим століттям. А двадцять перше століття нехай стане для українців століттям любові і єднання. Бо немає більшої любові, сказав Господь, як віддати своє життя за друзів своїх. То ж відсунувши на задній план все, що нас ділить та роз’єднує, зваживши і правильно оцінивши наше правдиве становище ще й перед Богом, перед Яким ми такі ниці та мізерні, тими жалюгідними і швидкопроминаючими роками життя, що й страшно про це думати, проявімо мудрість та мужність, а над усе, нехтуючи своїм становищем, – в любові об’єднаймося, і ця любов спасе нас.
Тому й прошу, молю і благаю Вас, дорогі наші духовні пастирі, поєднайтеся між собою, і цим самим поєднаєте наш знедолений український народ і врятуєте його.