Ірина Широка (Ванкувер-Київ)
Скільки разів ми передивлялись авторські передачі з Майклом Щуром, сміялись з його іронії і плакали з сатири. Сьогодні нам випала можливість поспілкуватись з Майклом перед його від’їздом на полегін. Унікальний канадієць з українським корінням ділиться подвигами на прабатьківській землі і не тільки.
Майкл Щур
Майкле, розкажіть, будь ласка, як виникла ідея програми?
В тій ситуації, що склаласі в Україні в 2012 році, я зрозумів, що єдиний спосіб, яким можна достукатись до українських політиків, є іронія і сатира. Політиків, в тому числі і депутатів Верховної Ради, не тільки можна, а й потрібно тролити. Тому як людина з-за кордону, яка ніколи не виділа, що тут відбуваєсі і зможе свіжими очима дивитисі на речі, а всі інші довірятимуть її поглядам, я вирішив започаткувати Телебаченнє Торонто. Люди вірят в щирість і наївність канадійського журналіста. Якщо пришелепкуваті питання ставит канадійський журналіст, то йому політики просто намагаютьсі довести свою думку на повному серйозі, що іноді виглядає дуже смішно.
«Чомусь, якщо пришелепкувати питання задає канадійський журналіст, то йому стараються довести якусь істину на повному серйозі»
Як починалась ваша кар’єра канадського журналіста в Україні? Я, як і значна частина української діаспори, почула про вас і вашу програму лише під час Революції Гідності.
Я познайомивсі з громадським рухом «Чесно» і сказов, що було би файно до парламентських виборів зробити серію сужетів про політиків. Нам погодилисі дати фінансування на оренду камери та роботу монтажерів для 6 сюжетів. В світ мала вийти серія сюжетів «Чим живеш, Україно». Це мали бути репортажі про парламент, життя депутатів і таке інше. Я приїхав в Верховну Раду і зняв перший сюжет. Як тільки ми його змонтували, я успішно рву собі з’язки на нозі, бо граю в баскербол, і розумію, що в мене тільки перший знятий репортаж, а ще треба п’ять. Довелось передумувати повністю концепцію, бо ходити я не можу і знімати ролики не вийде. Тоді я придумав, що це буде просто в форматі інтерв’ю. Так набагато простіше – доїхав на машині, до офісу дошкандибав на паличці. Всі думали, що я під доктора Хауса кошу, а насправді – просто був в гіпсі. Так я записав інтерв’ю з Рибаком з партії Ригіонів, який потім став головою Верховної Ради, а також зі Смітюхом, Пинзеником, Лесею Оробець і Ляшком. На ютюбі вони всі є.
Після того проекту ми з друзями – Юджином Самойленком та Ендрю Кондратенком – почали робити програму «Але Є Одне Але». Нас познайомили з каналом УкрлайфТіВі, який погодивсі давати техніку. А ми натомість знімались на фоні його банера. Ця передача йшла досить довго.
Після того був проект «Вйо До Трону». Це був грантовий проект від громадської організації USAID. На програму «Утеодин» ми також писали грант і також USAID дав нам фінансування. В наступну суботу (24 липня) буде 35 випуск– фінальний випуск.
Яке майбутнє в Телебачення Торонто?
Мені минулого тижня прийшла повістка і я сі збираю в армію. Я йду і хочу йти. Я був готовий до того, що якщо повістка прийде, то я піду в армію. Ми плануємо взяти паузу на рік, якщо все закінчитьсі скоріше, то почнемо скоріше чим за рік. Це всі плани нам наламало, бо нам вже готові були фінансувати 12 випусків.
Майкл Щур
У вас є сім’я? Як вона ставиться до вашої мобілізації?
В мене є дружина Аманда Щур, до речі, також журналіст і працює на Громадському Телебаченні. Моя жінка досить свідома і патріотична, тож була готова до того, що колись і мені потрібно буде піти в войсько.
«Протягом тижня дивимось хто і що зробив не так. Кого висміяти, а кого і похвалити можна.»
Хто з вами працює і вишукує всі меми в інтернеті?
В нас є команда сценаристів, яка складається з п’яти людей. Ми дивимось всі новини, які є – телевізійні, газетні, інтернетні. Розуміємо, які є актуальні проблеми цього тижня; дивимось хто що зробив не так; хто зробив так, з кого можна посміятись, а кого і похвалити. І потім ми думаємо через що подати цю інформацію – через котиків або ще щось.
«Так бувало, що ми пишемо сценарій для завтрашнього виходу в ефір і тут «бац» – і якась трагедія.»
Коли ви на Майдані ходили знімали, які відчуття були?
Я насправді досить мало знімав на Майдані. Він почався несподівано і цей протест був зовсім не запланований. Там настільки були трагічні моменти, що це повністю суперечило тону і настрою нашої передачі. До речі, реп, який я читаю на Майдані, записаний за 2 роки до революції. Тоді ще була передача «Але Є Одне Але». Так бувало, що ми пишемо сценарій для завтрашнього виходу в ефір і тут «бац» – і якась трагедія. Як тільки я приходив на Майдан, я зразу ставав учасником. Коли не йдеш на Майдан, а дивишсі по телевізорі, то можеш оцінювати ситуацію по-іншому – не маєш такого тремтіння, яке тебе вводить в якийсь такий стан.
Чи плануєте назавжди переїхати в Канаду?
Переїзд в Канаду це такий своєрідний торт. Не потрібно плутати іміграцію з проживанням. Все життя не будеш їсти торт – він може приїстись.