Сергій Горицвіт (Одеса)
Підірвана за наказом Сталіна гребля Дніпрогесу
До численних злочинів, заподіяних українському народу вождем комуністичної імперії Йосипом Сталіним, поруч із голодомором, розстрілом діячів культури, депортацією інакомислячих у Сибір, слід поставити і підрив Дніпрогесу, здійснений за його наказом 18 серпня 1941 року. Операцію поспіхом виконали енкаведисти, використавши майже 20 тонн вибухівки.
Війська не були попередженні про цю операцію, не кажучи вже про мирне населення. В результаті вибуху в греблі утворилася велетенська пробоїна, через яку вниз хлинула багатометрова хвиля, яка змила дві армії і велику кількість населення у запорізьких плавнях. Німецьке командування оцінило свої втрати в 1,5 тисячі чоловік. Число загиблих червоноармійців і цивільного населення точно невідомо. В різних джерелах наводяться цифри у межах 80-120 тисяч чоловік. Радянська пропаганда приписала підрив Дніпрогесу «німецьким ізвергам», а правда про цю подію приховувалася упродовж багатьох десятиліть.
Молоді свободівці зібралися на мітинг
Та й нині неукраїнська влада у центрі й на місцях ігнорує історичні дані й свідчення очевидців цієї страхітливої трагедії. А комуністи, як і раніше, вшановують кривавого генсека Сталіна, а не його жертви. Установлене у Запоріжжі погруддя цьому комуністичному ідолу було кілька разів пошкоджене патріотами, а потім знову відновлене. А нині цей пам’ятник вважається «елементом декору» офісу Запорізького обкому КПУ. А про злочинний підрив Дніпрогесу, в якому на той час не було великої необхідності, адже війська вермахту навіть і не збирались захоплювати Запоріжжя, до якого вони увійшли на півтора місяці пізніше, червоні кажуть, що то була вимушена операція. Їм підспівують і деякі наші історики, заперечуючи інформацію про десятки тисяч загиблих співвітчизників.
Таке неприйняття очевидних істин пояснюється ще й тим, що ініціювало вшанування жертв підриву греблі Дніпрогесу ненависне нинішньому керівництву ВО «Свобода». Коли цими днями запорізькі свободівці звернулися до мерії з пропозицією належним чином вшанувати пам’ять жертв сталінізму, у відповідь отримали відписку «Ветеранські організації міста вважають недоцільним відокремлювати це питання від комплексу запланованих заходів, якими передбачено проведення мітингів-реквіємів із пам’яті всіх загиблих при захисті міста Запоріжжя від фашистських загарбників». Як зазначає кандидат історичних наук Владислав Мороко, керівництво держави, а разом з ним і очільники міста, ховаючись за спини ветеранів війни, роблять вигляд, що цього не було і не потрібно цим займатися. Нині у Запоріжжі нічого не нагадує про трагедійну ніч з 18 на 19 серпня 1941 року.
Кривавий убивця вважається елементом декору офісу запорізьких комуністів
За покликом серця активісти ВО «Свобода» 18 серпня цього року вперше провели траурну ходу й мітинг у пам’ять про жертви комуністичного злочину – підриву Дніпрогесу. Голова міського осередку партії Тимур Книш та інші виступаючи у своїх промовах наголошували на необхідності встановити поруч із греблею монумент або пам’ятний знак на вшанування невинно убієнних. Пам’ятати про них, знати своє минуле – обов’язок кожного українця. Адже, лише знаючи уроки історії, ми здатні будувати майбутнє держави.
Разом із запорізькими свободівцями участь у цій акції взяли і їхні донецькі однопартійці. А патріоти Нікополя цього дня за ініціативою громадської організації «Козацька варта Батьківщини» провели біля пам’ятного знаку жертвам політичних репресій в Україні поминальну панахиду. Хочеться вірити, що надалі трагічну дату підриву Дніпрогесу відзначатимуть поминальними заходами не лише свободівці. Замовчувана, перекручена й ганебно спаплюжена правда про цю трагедію проб’ється й займе чільне місце у свідомості українського суспільства.
Фото із соціальних мереж.