ВІД РЕДАКЦІЇ: представляємо читачам УВ нашого нового дописувача, пані Наталю Скрипниченко із чарівного міста Лева. Усе життя вона захоплювалася вишивкою, а з 2010 року її хобі перетворилося у професійну діяльність.
Зараз займає посаду редактора нового українського видання “Українська вишивка”, де намагається відродити українську вишивку, показати як можна застосувати традиційні мотиви у сучасному житті, донести до читача інформацію про символіку українських орнаментів, талановитих українських майстрів вишивки тощо. Також являється співорганізатором львівського рукодільного клубу «Моє хобі».
•••
Наталя Скрипниченко (Львів)
З давніх-давен наші пращури намагалися привернути до себе добрі сили і якомога надійніше захиститися від злих. Вони вірили, що саме вишита сорочка поєднувала у собі сукупність божественних енергій, що творили довершену і гармонійну долю людини. Сама тканина сорочки вважалася неприступною для злих духів. Але ті частини одягу, де вона закінчувалася і починалося тіло, важко було захистити. Тут і потрібна була вишивка.
Комір, манжети, поділ, розріз горловини старанно прикрашалися неповторними візерунками. Мовою містичної символіки, вони перегороджували шлях негативним силам до тіла і душі людини. Не дарма й дотепер існує вислів «народитися у сорочці», який означає бути щасливим у житті. Можливо й тому не варто одягати чужу сорочку, так само як і віддавати свою, бо в даному випадку можна прийняти на себе чужі негаразди, і позбутися своєї щасливої долі.
Але чи кожна вишиванка може стати оберегом? Як виявляється, зовсім ні. Дійсно захистити свого господаря від біди може лише та сорочка, яка зроблена руками рідної людини. Матір, батько, діти, брат чи сестра, сідаючи за вишивку, спочатку омивали руки, молилися і лише потім з чистими думками починали роботу. Стібок за стібком утворювався певний візерунок, який був наповнений турботою та любов’ю.
Постійно думаючи про ту людину, для якої робилася вишиванка, тримаючи перед уявним поглядом її образ, відчуваючи її енергетику, характер, настрій, потреби, сорочка заряджалася позитивною енергією. А вибір тих чи інших візерунків-символів та специфічне поєднання кольорів робило сорочку надійним захистом свого господаря. Важливим було акуратне виконання, вишивка мала бути гладенькою, без вузлів, так як саме вузли обривають енергетичні зв’язки вишивки з носієм. Чоловік та жінка за традицією не вважаються кровними родичами, але якщо подружжя щасливе, то взаємно створені обереги також мають велику силу.
В наші дні, коли традиції в Україні почали відроджуватися й вишиванка впевнено почала повертати свою популярність, ринок швидко наповнився товаром з українською символікою. Зокрема, зростає попит на сорочки-вишиванки. І пропозиція у цьому питанні не відстає. Ви можете знайти сорочки на будь-яких смак, у будь-якій кольоровій гамі, але, на жаль, переважно з машинною вишивкою. Гарні вироби з українськими мотивами за низькими цінами.
Але не спішіть спокушатися дешевизною товару. Згадайте про основне призначення вишиванки. Маю сумнів, що штампуючи тисячі сорочок на місяць, горе-підприємець думав про високодуховні матерії. Маскуючись під вишиванку-оберіг, вишита на машинці сорочка, є просто гарним прикриттям і не несе в собі ніякої цінності. І сподіваюсь, в кращому випадку пуста від лихих думок.
Якщо вже так сталося і ви все-таки вирішили придбати готову вишиванку, зверніть увагу на наступне: по-перше, на якість матеріалу. Вишиванки мають бути зроблені лише з натуральної тканини. По-друге, вишивка має бути ручною, акуратною на звороті, без вузлів, виконана одним типом ниток. По-третє, відсутність нашитих декоративних візерункових стрічок. По-четверте, велике значення має розташування вишивки. Традиційна сорочка – оберіг повинна мати оздоблений комір, рукава, манжети та поділ.
Ну і звичайно, ціна. Ручна робота не може коштувати дешево, бо то є складна праця.
Тому, найкращий спосіб не помилитися, замовити вишиванку у майстринь, або, принаймні, придбаваючи готовий товар, запитати поради у компетентної людини. Та найкращим варіантом, безумовно, залишається виготовлення вишиванки власноруч. Пам’ятайте, обереги можуть бути виготовлені лише з доброї волі і від щирого серця.
Вишивайте і будьте щасливі!
Вишивка Лесі Сенів.
На фото Мар’ян і Леся Сеніви.