Віталій Кубацький (Ванкувер)
Ранок в Лондоні
Якщо коротко, то хто ще ніколи не був в Лондоні (як я донедавна), то обов’язково побувайте! Хоч мій візит тривав всього лиш 20 годин, включаючи нічліг, але спогади залишились дуже приємні. Усі “канонічні” місця, про які ми читали у книгах про Шерлока Холмса і Гаррі Поттера, так і виглядають – стильно, шикарно, оповиті знаменитим англійським туманом. Біг Бен, Вестмінстерське аббатство, Букінгемський палац, Трафальгарська площа, Лондонський міст і каламутна Темза – краще один раз побувати, ніж сто раз описувати.
Можна тут неспішно блукати вуличками, постійно нагадуючи собі що рух лівосторонній, а можна посидіти на раритетній лавочці і почитати газетку у парку Сейнт Джеймса на березі озерця, спостерігаючи за лебедями та королівським палацом навпроти.
Особливою втіхою для мене стало те, що слова і фрази, які ми старанно зубрили на уроках англійської у пострадянській середній школі і які в Північній Америці так ніколи і не пригодились, нарешті знайшли собі застосування! Адже в Лондоні стояти треба не у line, а у queue, їхати не на elevator, а на lift, шукати не washroom, а lavatory, викидати не garbage, а rubbish, і водій, що ‘підрізав’ на переході уже буде не “f…ing idiot!“, а “bloody wanker!”
Сейнт Джеймс парк із виглядом на Букінгемський палац
А для наших співвітчизників є ще одне цікаве місце, що обов’язково має бути в програмі візиту – штаб-квартира Союз Українців у Великій Британії (СУБ) на 49 Linden Gardens, Notting Hill, London. Будинок придбаний українцями ще в 1947 році був тоді нічим не примітним, але 60 років по тому він мимоволі опинився в центрі престижного, чи як тут кажуть posh, району.
Будинок СУВБ
Після скромного Ванкувера, який, на превеликий жаль, так і не має власної офіційної резиденції для місцевої української громади, будинок СУБ видався просто мрією – добротне кількаповерхове приміщення, виставковий зал, бібліотека, архів, крамниця, конференц зал, офіси – як кажуть у моєму рідному Тернополі – Wow!
Стіни сповнені історією та унікальними витворами мистецтва – картинами, скульптурами, фото, раритетними плакатами та листівками. При чому організація не лише живе спадщиною минулого, а й постійно поповнює свої активи сучасними творами мистецтва, організовує покази і виставки в Україні і світі. Мені пощастило також познайомитись із завідуючою бібліотеки та архіву Союзу пані Людмилою Пекарською, яка люб’язно провела для мене детальну екскурсію та збагатила знаннями про історію та сучасність українців Великобританії.
Покидав Лондон із думкою, що сюди обов’язково потрібно повернутись і провести хоч тиждень часу. А для тих, хто візит лиш планує, рекомендую кілька сторінок в мережі, через які можна зв’язатись із місцевою громадою:
Союз Українців у Великій Британії – www.augb.co.uk
Українські події в Лондоні – www.facebook.com/UkrainianEventsLondon
PS. Автор також висловлює подяку п. Сергію Бурнусу (Лондон) за сприяння в організації візиту.