З глибоким сумом повідомляємо, що відійшов у вічність поважний та шанований мешканець Ванкувера пан Степан Петелицький, активний член місцевої української громади, в минулому член ОУН, в’язень нацистських концтаборів та автор відомої книги “До Освенціму за Україну”.
Пан Петелицький народився в Західній Україні під Польською окупацією. В 15 років став членом ОУН, за свої націоналістичні переконання відбував покарання у в’язницях Польщі, після приходу до влади нацистів відбув покарання і чудом вижив в таборі смерті Освенцім.
У передмові до своєї книги він писав “У мене на руці витатуюваний номер 154922, це татуювання зроблене в Освенцимі, я провів понад 16 місяців у цьому таборі, який заслужив найгіршу славу серед нацистських концентраційних таборів. Звідти я потрапив до Маутганзена, а звідти до Ебенза, я бачив таке, що ніколи не зможу забути, а навіть якби я й захотів, цього не дасть зробити зблякле синє татуювання на моїй руці…»
Пан Петелицький особисто зустрічався із Провідником ОУН Степаном Бандерою та виконував доручення зв’язкового між закордонним проводом і краєм. Спогадами про свою юність сповнену пригод і небезпек на шляху служіння українській нації ветеран радо ділився із молоддю Ванкувера.
Сильні враження від зустрічі із паном Петелицьким залишились і у редактора УВ Віталія Кубацького (2011 р.):
“Все моє життя було в тому, що я є українець і Україна має бути для українців, які є господарями на своїй землі…” – зустріч із Степаном Петелицьким, ветераном ОУН, професійним підпільником, залишила супер враження. Важко знайти слова щоб втиснути всі емоції в якесь коротке резюме.. “Борись – вибореш, а як не будеш боротися – будеш рабом” – цей клич Євгена Коновальця є його життєвим девізом із юних літ.
“Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї!” – п. Степан впевнено цитував слова, які він промовляв ще у 17 річному віці, приймаючи присягу вірність Україні та Проводу ОУН. Зараз уже майже 90-річний дідусь і надалі випромінює енергію та життєвий оптимізм. Та й називати його дідусем якось незручно, не справляє він враження старої немічної людини. Навіть переживши жах Освенціуму, він залишився надзвичайно сильним, непохитним та сповненим віри у перемогу нашої Ідеї. “Я завжди боровся, нічого не боявся, ні в кого ласки не просив…”
Зустріч із українською молоддю Ванкувера (2011)
Вічна пам’ять Герою України.