Віталій Кубацький (Ванкувер)
Завершуючи серію публікацій (початок тут) присвячених студентським програмам в Канаді, пропонуємо вам декілька порад щодо культурних особливостей проживання у Ванкувері. Спробуємо привідкрити деякі делікатні практичні питання, які не висвітлюются в офіційних путівниках.
Отже, Канада це яскраво виражене мультикультурне та багатоетнічне суспільство і особливо це відчутно у Ванкувері. Яке це має практичне значення для новоприбулих?
Мова
У Ванкувері проживає багато українців, росіян, та інших національностей із екс-СРСР або країн колишнього соцтабору (Польща, Куба і тд). Вони, відповідно, розуміють українську чи російську. Зважайте на це, коли ви вголос виражаєте свої емоції (особливо негативні) рідною мовою або розмовляєте з друзями по телефону в публічних місцях, транспорті, на роботі, щиро вірячи, що оточуючі вас не розуміють. Вас можуть чудово зрозуміти і зробити неприємне зауваження, також легко попасти у зовсім незручну ситуацію.
Крім того голосне спілкування не-англійською, навіть між друзями, в тісному оточенні канадців (наприклад на вечірці, в черзі до каси, громадському транспорті) не відповідає правилам хорошого тону. “Only English policy” це загальноприйняте правило більшості навчальних закладів і роботодавців Ванкуверу.
Український імідж
Інша сторона питання: попри те, що «англізація» (чи «франконізація» в Квебеку) є обов’язковим елементом творення канадського суспільства, тут з великою повагою та цікавістю ставляться до культурних коренів новоприбулих.
Тому, коли це доречно, можна і потрібно похвалитись своїм українським походженням, навчити англомовних друзів кільком простим словам, як от «привіт», «дякую» і т.д. Запитайте свого співрозмовника звідки він, вивчіть пару слів його рідною мовою – такий нескладний «культурний обмін» є гарною можливістю знайти нових друзів та вигідно виділитись із натовпу.
Українці, які з різних причин відчували дискомфорт або дискримінацію за мовними чи національними ознаками у себе на Батьківщині, мають змогу нарешті «розслабитись» у Ванкувері. Звичайно це сумний парадокс, але одночасно і факт – бути українцем в Канаді часто комфортніше та безпечніше, ніж бути українцем в Україні.
Якщо, наприклад, ви родом із Севастополя і ніколи в житті не розмовляли українською мовою, то можна спробувати це зробити у Ванкувері – тут ніхто на вас не дивитиметься як на дивака, скоріше навпаки, важче бути пояснити канадцеві чому вихідці з України розмовляють між собою, наприклад, російською.
З досвіду можна сказати, що деякі реалії життя в Україні «правильного канадця» можуть ввести у ступор, адже незважаючи на всю багатоетнічність, Канада є об’єднаною патріотичною спільнотою, де з великою повагою ставляться до національних символів, державних інституцій і т.д.
Тому надмірна критика або відкрита неповага до своєї країни може видатись канадцям щонайменше дивною (на жаль, новоприбулі українці часто полюбляють нешанобливо висловитись на адресу Батьківщини в розмові з місцевими).
Зрештою, це ваша особиста справа як себе позиціонувати у канадському колективі, але не забувайте, що незалежно від вашого бажання для іноземців ви представляєте всю Україну, і кожен з нас вносить свою персональну частку у творення т.зв. «стереотипів українця», а отже і свого власного іміджу.
Толерантність
У Ванкувері в одному робочому колективі, класі, на одній вечірці часто опиняються представники конфліктуючих поза Канадою сторін (наприклад, євреї та араби, турки і курди, китайці та уйгури, шиїти і суніти і т.д.). Канадський уряд робить величезні зусилля, щоб підтримувати толерантність і терпимість у багатоетнічному та мультикультурному суспільстві.
Тому, якщо ви любитель гострих політичних дискусій, вам треба бути обережним коли спілкуєтесь в змішаному іммігрантському середовищі, адже виражаючи свій погляд на ті чи інші події в міжнародному житті, ви можете знову ж таки потрапити у неприємну ситуацію і роздмухати “міжнародний міні-конфлікт”. Загалом краще дотримуватись негласного табу на публічне обговорення політичних і релігійних тем, расових та етнічних особливостей, особливо в школі чи на робочому місці.
Геї
Так, вони справді існують, а у Ванкувері їх особливо багато. Причому вони не завжди малюють губи та нігті чи носять «уніформу». Ви будете здивовані великою кількістю «прихованих» геїв, які на перших порах нічим не відрізняються від чоловіків традиційної орієнтації. Тому, знову ж таки, будьте обережними при розмові на цю тему із канадцями. Ваш новий друг, навіть українського походження, навіть «свій у дошку» хлопець може виявитись «тим самим».
В джазі тільки хлопці..
Якщо ви не прихильник гей-культури, краще тримайте свої емоції та оцінки при собі, поки 100% не знаєте «за яку лігу» грає ваш співрозмовник, адже звинувачення у гомофобії в Канаді дуже серйозні.
Можна попасти у дурну ситуацію «навпаки», коли новий знайомий (чи знайома) однієї з вами статі запросить вас на дружній «дрінк» – це може виявитись запрошення на побачення. Більшість канадців інтуїтивно розрізняють «своїх» і «чужих» в питаннях сексуальної орієнтації, якщо у вас таких навиків немає, то час їх виробити, згодяться.
Закон і правопорядок
Якщо вам видали візу в Канаду, це як правило означає, що ви людина законослухняна. Але у Ванкувері ви можете зіткнутись із деякими парадоксами легальної системи, яких не зустрінеш в Україні і тут важливо теж не потрапити у халепу.
Мабуть найбільш яскравим прикладом може бути «де факто» легалізація марихуани у Ванкувері. Не секрет, що жителі цього міста часто полюбляють покурити траву публічно, в громадських місцях. Чого лиш варте свято «4/20», коли 20 числа 4 місяця (квітня) величезний натовп (до 10 тис. осіб) збирається у центрі міста, щоб одночасно запалити «люльки миру», а також влаштувати відкритий ярмарок-продаж трави на будь який колір і смак.
А відоме «Амстердам» кафе у даунтауні, щоденно надає можливість відвідувачам покурити марихуану в своєму приміщені (що правда, її продаж там заборонений»).
Даєш легалізацію!
Поліція на ці факти, як правило дивиться «крізь пальці». Але це зовсім не означає де-юре «легалізацію»! Особливо для іноземця на тимчасовій візі – те що для канадця зійде з рук, для тимчасового іммігранта може закінчитись дуже погано. Тому якщо є така спокуса, майте це на увазі, коли випробовуватимете долю.
Те саме стосується розпивання алкогольних напоїв в публічних місцях, або порушення громадського порядку, «дискусія» із поліцейськими з різного приводу на вулиці і т.д. Нехай вас не вводять в оману приклади «геройства» своїх друзів канадців – до іммігранта поліцейський поставиться із підвищеною увагою, та ще й не забуде перевірити ваш імміграційний статус, місце роботи чи навчання і тд., а то й залишить запис у поліцейській базі даних. Тож не ризикуйте там, де непотрібно.
«Бомжі» та безпритульні
Ванкувер має чи не найбільшу у Канаді “homeless” популяцію – людей які живуть на вулиці й займаються в основному жебрацтвом. Багато з них наркозалежні і/або психічно хворі. Ця тема є болючою для «найкращого на планеті» міста і постійно обговорюється у ЗМІ, зауважимо лиш, що канадські бомжі відрізняються від бомжів українських.
Посміхніться! Та поділіться копієчкою..
Тут вони відносно культурні, часто дотепні, та, в основному, не становлять небезпеки, якщо ви не вступаєте з ними у відкритий конфлікт. Якщо спілкування із цією категорією ванкуверців не входить у ваші плани, то просто тримайтесь спокійно, ігноруйте запити «порозмовляти» та йдіть собі далі своєю дорогою. Побачивши вашу незацікавленість, безпритульний як правило облишить вас у спокої та переключиться на інших перехожих.
Врахуйте, що канадці не сприймають “homeless” як другосортних громадян, часто діляться з ними грошима чи купляють попоїсти. Тому при обговоренні цієї теми краще утримуватись від різких оцінок та бути, як-то кажуть, «політкоректним».
«Наші» у Ванкувері
Як уже згадувалось вище, наших тут багато. Але громада ця дуже «різношерста». Можна зустріти і класичних канадських «діаспорян», з яких часто люблять покепкувати у вітчизняних гумористичних передачах (причому, як пересвідчився автор, зовсім незаслужено), так і більш «сучасних» українців із уже пострадянських хвиль еміграції.
Пікнік до Дня Незалежності України. Ванкувер – 2011
Частина наших співвітчизників проживають досить відособлено, й мало цікавляться контактами із земляками. Багато ж навпаки, активні в житті української та інших громад. Останнє стосується того, що з тих чи інших причин часто українці опиняються у колі російської, єврейської та інших «тусовок».
У цій статті не будемо обговорювати причин і наслідків цього феномену, лиш зауважимо, що коли ви ближче познайомитесь із власниками чи працівниками, наприклад, «російських» магазинів, ресторанів, радіо, газет і т.д. – то дуже часто вони виявляються «натуральними» українцями із Одеси, Львова, Харкова, Києва та інших куточків нашої Батьквщини. Проекспериментуйте у цьому напрямку і ви будете здивовані знайти своїх земляків навіть там, де ви зовсім не очікували.
Практична порада: не робіть висновків про всю українську громаду Ванкувера зустрівши лиш одного-другого її представника або вислухавши точку зору окремого «всезнаючого старожила». Якщо ви маєте певні інтереси (громадські, бізнесові, культурні, спортивні) і відчуваєте потребу поспілкуватись із однодумцями серед «своїх» – шукайте і обов’язково знайдете. Почати можете, наприклад, із «Довідника УВ» і групи «Українці у Ванкувері» на Фейсбук.
Редакція УВ бажає вам приємного перебування у Ванкувері!
Comments