ВІД РЕДАКЦІЇ: Як ми і обіцяли раніше, УВ розпочинає публікувати окремі розділи із книги О.Ковалевського «Ілюстрована історія України від найдавніших часів до сучасності». Автор є нашим земляком із Ванкувера, професійним істориком-науковцем (більше можна дізнатись із інтерв’ю, УВ #8).
Книга вперше вийшла обмеженим тиражем у м. Луцьк (2011 р.), у співавторстві з Леонідом Осауленком. Зважаючи на великий об’єм праці (більше 400 ст.) УВ публікуватиме лиш окремі скорочені розділи.
Нагадуємо, що УВ може не поділяти точку зору своїх дописувачів, не несе відповідальності за зміст і достовірність авторських матеріалів і завжди надає читачам можливість для дискусії через систему відкритих коментарів.
• • •
Олександр Ковалевський (Ванкувер)
Ілюстрована історія України від найдавніших часів до сучасності
Частина перша
Людська фантазія ніколи не була лише витвором уяви, вона є пригадуванням того, що вже давно було в земній історії і відклалося в далекі сховки нашої пам’яті. Бачення історії України, яке ми пропонуємо у своїй книзі, теж є своєрідним пригадуванням, витягуванням із пластів підсвідомості і частковою художньою інтерпретацією того, що було пережито нашими попередниками у далекому минулому, обіпертого на сучасну інформаційну і фактичну базу
…Сучасна наука дає нам досить повну картину геологічної історії нашої планети. Дякуючи досягненням палеонтології ми детально знаємо про всю різноманітність форм і видів життя на Землі мільйони років тому. Але нас більше цікавить питання виникнення людської цивілізації. Чи населяли на той час величні і незаймані земні простори людські істоти? За яких умов і коли вони вперше появились на Землі? І, взагалі, звідки взялись люди, як вища форма існування живих організмів, на нашій планеті?
Відповідь на ці запитання вже понад 150 років існує в офіційній світовій науці. Вчені К.Лінней, Ж.Ламарк, Ч.Дарвін, Т.Гекслі, Е.Геккель та інші вважали людину кінцевою ланкою в ланцюзі розвитку живих організмів. Згідно їхнього вчення, життя на землі виникло шляхом еволюції від найпростіших форм живих організмів до вищих. Внаслідок їх подальшого розвитку і вдосконалення появились людиноподібні мавпи, які й стали предками сучасних людей…
…Археологічні відкриття свідчили на користь нового вчення. У різних кінцях планети були знайдені рештки людиноподібних істот, які доводили, що зовнішній вигляд людей з часом змінювався, еволюціонуючи від яскраво виражених мавпячих рис (наприклад, австралопітек, вік – 6 млн. років) до більш людських (пітекантроп – близько 1,8 млн. років), і, нарешті, до повністю людських (кроманьйонець – 40 тисяч років).
А що ж між ними, у цьому 6-ти мільйонному проміжку часу? Дарвіністи з легкістю дали відповідь на це запитання. На їх думку це був час розвитку та вдосконалення людини у боротьбі за виживання, у процесі її виробничої діяльності. Людина змінювалась, повільно переходячи від якогось одного, примітивнішого виду людиноподібних істот, до іншого – більш досконалого. І, зрештою, за кілька мільйонів років набула зовнішнього вигляду і об’єму мозку, як у сучасної людини…
…Войовничий матеріалізм впевнено перемагав!
Дріопітек
Антропологами було визначено і описано етапи зародження, становлення і вдосконалення людини як біологічного виду. Узагальнивши усі наукові надбання, вчені розробили генеалогічне дерево сучасної людини. Найдавнішими нашими предками, згідно цього “дерева”, вважаються людиноподібні мавпи. Самим раннім представником даного виду є дріопітек, залишки котрого вперше були знайдені у Східній Африці, а пізніше у Франції, Угорщині, Іспанії, Китаї. Жив цей представник “людиноподібних” приблизно 12 млн. років тому. Зріст сягав до 60 см, вага не перевищувала 30 кілограмів. Очевидно був вегетаріанцем і жив на деревах.
Наступним етапом еволюції став рамапітек, фрагменти котрого були знайдені на території Індії, Східної Африки, Туреччини, Пакистану, Китаю. Це була істота 100-120 см зросту і об’ємом мозку від 400 до 500 см3. Жив рамапітек приблизно 9 млн. років тому.
Австралопітек африканський (Картина Зденека Буріана)
Далі, на думку дарвіністів, з’явився австралопітек. Вперше залишки цієї істоти було знайдено в 1924 році вченим Раймондом Дартом у пустелі Калахарі у Північній Африці. Вік найбільш ранніх і примітивних підвидів австралопітека оцінюється у 6 млн. років. Його зріст досягав 120-140 см, а об’єм мозку 400-600 см3. Пересувався частково на двох ногах, займався збиральництвом та полюванням, використовуючи при цьому десь підібрану дерев’яну палицю чи камінь…
…В 1961 році знаменитий дослідник Луїс Лікі в Олдувайській ущелині у Танзанії здійснив відкриття, яке викликало захоплення серед вченого світу, а саме, – він знайшов залишки австралопітека, котрий користувався, хоч і примітивними, але власноруч зробленими знаряддями праці!.. Вік знайденого Луїсом Лікі гомініда оцінили у 3,5 млн. років. За уміння виготовляти знаряддя праці назвали Гомо габіліс (Homo habilis), тобто, “людина вміла”…
…Після Гомо габіліс настала ера Гомо еректус (Homo erectus), тобто, “людина випрямлена”, названа так за яскраво виражений біпедалізм (ходіння на двох ногах без допомоги рук). Типовими представниками цього виду гомінідів є пітекантроп, синантроп та “гейдельберзька людина”.
Вперше викопні рештки пітекантропа було знайдено в 1890 році голандським лікарем, а по сумісництву ентузіастом-археологом, Еженом Дюбуа на острові Ява. Вік знахідки було оцінено у 1,8-1,5 млн. років. Цей вид людиноподібних, на думку дарвіністів, був якісним стрибком вперед у порівнянні з олдувайським австралопітеком. Зріст досягав 150 см, а об’єм мозку близько 900 см3.
Синантроп (Реконструкція М.Герасимова)
Синантроп за рівнем розвитку був близьким до пітекантропа, однак відзначався дещо більшим об’ємом мозку – 1200 см3, і зріст міг сягати до 160 см. Вперше був знайдений у печерах Чжоукоудянь поблизу Пекіна…
…У Європі представником роду Гомо еректус була, так звана, “гейдельберзька людина”. Вперше фрагменти цього еректуса знайшли в 1907 році біля м.Гейдельберг у Німеччині. Жив він приблизно 800-350 тисяч років тому і вважається прямим попередником неандертальця.
Однак, цивілізаційний процес рухався вперед. Гомо еректуси виконали свою еволюційну місію і дали початок більш досконалому виду гомінідів, яких вчені називають Гомо сапієнс (Homo sapiens), тобто, “людина розумна”. До недавнього часу до Гомо сапієнс вчені зараховували лише кроманьйонців. Але останнім часом все більше дослідників до цього виду зараховує і неандертальців, вважаючи їх одним із підвидів Homo sapiens…
…Вперше їхні залишки було знайдено в 1856 році у печері долини Неандерталь біля м. Дюссельдорфа. Панували неандертальці 350-25 тисяч років тому, досягали 160-165 см зросту, і мали об’єм мозку 1400-1600 см3.
Наступниками неандертальців стали кроманьйонці, котрі з’явились у Європі 40 тисяч років тому. У гроті Кро-Маньйон на Південному Заході Франції у 1868 році було знайдено декілька кістяків людей разом із знаряддями праці епохи пізнього палеоліту. Ці європейські Гомо сапієнс стрибкоподібно рушили вперед світовий прогрес, і створили цивілізаційну культуру, найвищу за усі, які були сформовані у попередні епохи. Кроманьйонці, як вважають дарвіністи, зовні уже нічим не відрізнялись від сучасних людей… Еволюційний процес завершився, створивши Людину, як вершину творіння мудрої Матінки-природи.
Частина друга
Еволюційна теорія Ч.Дарвіна і донині залишається панівною. Хоча існує безліч запитань, на які дати відповідь дарвіністи не можуть. А у світлі найновіших відкриттів у галузі еволюційної антропології, мікробіології, фізики чи генетики вчення Дарвіна взагалі видається позбавленим усякого здорового глузду!
Чому на землі існує три раси – європеоїдна, монголоїдна і негроїдна? Чому вони чітко розділені за кольором шкіри? Чому кожна раса має особливості будови тіла, які властиві тільки їм (ми ніколи не зустрінемо китайця блондина з голубими очима, чи темношкірого африканця з прямим довгим волоссям)? Чому навіть всередині однієї раси існує багато фізіологічних відмінностей? Чому різні раси живуть компактно у чітко визначених географічних зонах – білі в Європі, жовті в Азії, чорні в Африці?…
…Пояснення на зразок того, що жовтий колір шкіри і вузькі очі у монголоїдів – це результат дії степових вітрів і піщаних буревіїв, а чорна шкіра і кучеряве волосся у негроїдів – це наслідок палючого сонця Африки, видаються якщо не смішними, то, принаймні, несерйозними.
Ще жоден темношкірий африканець, який оселився у зоні помірного клімату серед представників білої чи жовтої рас, не перетворився зовні на, приміром, британця чи китайця. І ніколи не перетвориться, скільки б часу там не прожив. І нащадки його навіть у десятому поколінні ніколи не стануть білими європейцями.
Чому так? Тому, що особливості будови тіла африканців закладені на генетичному рівні, і ніякі кліматичні умови не в силі цю генну інформацію змінити. І навпаки. Жоден європеєць, поселившись у спекотній Африці, не став негроїдом. І жителі Центральної Америки, де палючого сонця не менше, ніж в Африці, не є темношкірими. Отже, як виявилось, кліматичні і географічні умови на формування рас не впливають. А що ж тоді впливає?..
…Також дарвіністи стверджують, що колискою людства є Африка, оскільки там проживали перші гомініди, які (на їхню думку) є предками сучасних людей. Згадаймо австралопітека, батьківщиною якого є чорний континент… Генетичний код, як відомо, не змінюється. Тож, виходячи з цього, ми, нинішні люди планети, повинні усі належати до негроїдної раси. Але це не так. Знову ж таки – чому?
Чим далі ми заглиблюємось в аналіз еволюційної теорії, тим більше знаходимо у ній протиріч та запитань без відповідей. І, зрештою, заходимо у глухий кут. У зв’язку з цим ми хочемо висловити своє бачення означеної проблеми.
Аналізуючи дані археології, можна прийти до висновку, що ніякої еволюції від одного виду людиноподібних істот до іншого, більш розвиненого, не було. Різні види “людиноподібних” істот виникали самостійно, існували якийсь певний відтинок часу, і жили тільки їм притаманним життям. Виконавши якусь призначену їм місію, вони безслідно розчинялися у мороці віків…
…Кожен наступний вид “людиноподібних” не був еволюційним продовженням попереднього. З моменту виникнення він уже мав якісь нові якості, досягнення, був на вищому щаблі розвитку, але без зв’язку із попередніми формами гомінідів. Виникає враження якогось відособленого цивілізаційного стрибка, а не послідовної еволюції…
…Не було радикальної еволюції і всередині кожного окремо взятого виду. Ні дріопітек, ні рамапітек не здивували нас своїми досягненнями, які б дали право говорити про їхній прогрес до кращого. Ці істоти проіснували майже 10 мільйонів років, але залишились мавпоподібними. Вони так і не навчились виготовляти знаряддя праці…
…Так само і пітекантропи, представники Гомо еректус, проіснувавши мільйон років, залишились на тому ж рівні розвитку. Про це свідчать дані археології: проаналізувавши знахідки пам’яток раннього Homo erectus і пізнішого його побратима, ми побачимо, що між ними немає особливої різниці – той же примітивізм і архаїчність…
…Нещодавно відома дослідниця Мів Лікі з Національного музею Кенії зробила відкриття, яке нанесло ще один удар по еволюційній теорії. Вона разом із своїми колегами на західному березі озера Туркана (Кенія) знайшла рештки гомінідів, які належали представникам Homo habilis і Homo erectus. Тобто – представникам абсолютно різних еволюційних гілок… Отже, як встановили учені, знайдені Гомо габіліс (людина вміла) і Гомо еректус (людина випрямлена) існували поряд на одній території в один і той самий час близько півтора мільйона років?!
Вже не викликає сумніву, що різні види “людиноподібних”, про яких ми розповіли в першій частині вступу, дуже часто, всупереч еволюційній теорії Ч.Дарвіна, були сусідами у просторі і часі. Усі ці габіліси, еректуси та сапіенси жили поряд, але своїм окремим життям, у відриві один від одного і уникаючи один одного. А якщо їхні життєві дороги й пересікалися, то закінчувалися жорстокими, кривавими побоїщами…
…То де ж тоді еволюція і перехід від однієї примітивнішої форми свідомого життя до іншої – більш досконалої?…
…Але найбільший удар по еволюційній теорії Чарльза Дарвіна було нанесено в останні роки, коли вчені за допомогою найновіших наукових методів провели низку досліджень, результати яких змушують по-іншому глянути на питання походження і розвитку людини.
Кілька років тому палеоантропологи з Нью-Йоркського університету вирішили перевірити, наскільки схожі за своєю будовою черепи різних “людиноподібних”. Було проведено порівняльний аналіз черепів сучасної людини, кроманьйонців, неандертальців та 12 видів мавп. Результати здивували. Виявилось, що розходження в будові черепів людей, неандертальців і кроманьйонців більші, ніж між підвидами однієї групи мавп. Отже, мавпи таки дійсно належать до спільної біологічної групи, а сучасні люди і наші, так звані, “людиноподібні прародичі” – до різних!
Але особливо вражаючими є результати досліджень, котрі нещодавно були проведені науковцями у різних країнах світу. Група вчених під керівництвом Едварда Рубіна із американського Об’єднаного інституту генома, а також науковий колектив, очолюваний Свантом Пабо з Інституту еволюційної антропології Макса Планка, зуміли розшифрувати геном неандертальців і порівняти з геномом кроманьйонців. За результатами обох досліджень вияснилось, що їхні генетичні коди є абсолютно різними. Отже, кроманьйонці не могли бути нащадками неандертальців!
Аналогічні результати отримали й інші дослідники. Учені з італійського Університету Феррери, дослідивши геном кроманьйонця, теж дійшли висновку, що він не містить у собі генів неандертальця. А науковці під керівництвом Джеймса Нунена з Національної лабораторії імені Лоуренса, що у місті Берклі, штат Каліфорнія, пішли ще далі. На основі аналізу ДНК неандертальців вони встановили, що їхній генотип немає нічого спільного з генотипом сучасних білих людей.
Підсумовуючи, скажемо наступне – ніякої еволюції і поступового переходу від одного виду людиноподібних істот до іншого не було! Усі типи викопних гомінідів є окремими примітивними цивілізаціями, створеними з волі Творців. Кожен з цих видів існував цілком незалежно, мав певні базові знання та якісь досягнення, якими, у міру своїх можливостей, користувався. Але отримав він їх у тому об’ємі, який їм був призначений. І ні на грам більше. Свої знання та досвід різні гілки гомінідів не запозичували і не передавали один одному. І, нарешті, – жоден із видів первісних людиноподібних істот не були предками сучасної білої людини!
Виникає запитання: якщо не природа, то хто ж тоді створив навколишній світ, людину і перші земні цивілізації?
Творцями життя на планеті Земля, а, отже, і людини, як вищої форми розумного існування, були Вищі Духовні Сили, які нам, попри усі наші намагання, ніколи не буде дано пізнати. З якою метою ними було створено усіх цих рамапітеків, пітекантропів та неандертальців ми можемо лише здогадуватись. Очевидно, планета Земля для Космічних Вчителів (Богів) була і залишається своєрідним “дослідним полем”, “розплідником” елітних видів рослин, тварин і людей.
Поява сучасної людини, різних рас, людиноподібних та інших живих істот на землі не була наслідком якоїсь “еволюції”, а лише засобом для проведення над ними різного роду дослідів протягом довгого часу і для переселення їх пізніше в певні області Всесвіту – на планети, де виникли (з волі тих же Вчителів) сприятливі умови для зародження і розвитку життя.
Перші людські цивілізації виникли з волі Богів… І усі великі відкриття, зроблені людством, насправді були лише знаннями, які цими Вищими Силами у той, чи інший спосіб передавалися на Землю людям. І лише тоді, коли Боги вирішували, що люди дорослѝ до права володіти цими знаннями.
Чи то лук у кроманьйонців, чи вміння літати у гіперборейців, чи друкарський верстат Йоганна Гутенберга, чи періодична таблиця елементів Дмитра Мендєлєєва, чи геніальні винаходи Ніколи Тесли, які випередили час на сотні років, – усі ці знання носять позаземний характер. Десь, у якихось вимірах (де? – ми ніколи не дізнаємося) ці знання існують у вигляді гігантського Інформаційно-Енергетичного Поля, або ж Вселенського Розуму, наповненого Абсолютною Істиною. І усі необхідні нам знання ми отримуємо саме звідти, дозовано і у певний час.
Геологічна історія Землі, природні катаклізми всепланетарного масштабу, льодовикові періоди, зміна флори й фауни на нашій планеті, різні види людиноподібних істот, доісторичні цивілізації – це теж не земного походження. Занадто правильно, обґрунтовано і логічно все побудовано у природі та суспільному житті, щоб вважати це витвором якоїсь абстрактної, не одухотвореної і мертвої природи…
…Гра йде за правилами, написаними не нами: ми розвиваємося за наперед визначеними законами, які змінити не в силі. І будь-які спроби людей втрутитися і переінакшити ці закони обертаються для людства трагедією на зразок тієї, що мала місце у Московії в 1917 році. Там усе розпочалось, як локальний більшовицький переворот. А закінчилось жорстоким деструктивним ударом по усій земній цивілізації, руйнацією та хаосом…
…Виникає ще одне логічне запитання, яке цікавить нас не менше, ніж питання походження людини. А саме: де у часи мавпоподібних гомінідів мешкали праарійські народи, тобто – творці білої раси і предки сучасних українців? І взагалі – яке місце у світовій історії займає Україна, як територія, і український народ, як етнос, який на цій території проживає?
Про це піде мова у наступних розділах нашої книги…
Далі буде.
Comments