Чорноморець (Ванкувер)
Юлія Іванова (Фото www.straight.com)
У кінотеатрі на вулиці Денман, що у даунтауні Ванкуверу, демонструється документальний фільм про українську сім’ю з міста Суми.
Корреспондент «Українського Ванкуверу» зустрівся з режисером стрічки пані Юлією Івановою. Пропонуєм вашій увазі коротеньке інтерв’ю.
УВ: Пані Юлія розкажіть будь-ласка трішки про себе.
ЮІ: Я родом з Москви, де закінчувала Всесоюзний Державний Інститут Кінематографії. У Ванкувері вже 17 років. Займаюсь документальним кіно.
УВ: Фільм «Family portrait in black and white», що зараз демонструється в кінотеатрі на Денман, був знятий на Україні, в Сумах. Чому Україна, випадково, чи вас з нею щось пов’язує?
ЮІ: І так і ні. В Україні було легше знімати ніж в тій же Росії: ні в кого це не викликало зайвих запитань, та й візи для канадців щоб приїхати в Україну не потрібно. А головне, мені дуже запала сама історія про цю незвичайну жінку, Ольгу Неню яка взялася опікувати 17 дітей, 16 з яких є темношкірі мулати від чорних іноземних студентів та білих українських жінок.
УВ: Як довго ви знімали це кіно? Зі скількох людей складалась ваша знімальна група?
ЮІ: Нас було тільки двоє: зі мною працював Станіслав Шахов з Києва, з яким ми залишаємось друзями по досі. Їздила я до Сум три рази в 2008, 2009 та 2010 роках, але в той самий час також працювала над іншими роботами.
УВ: Де ви показували ваш фільм і як він був зустрітий глядачами?
ЮІ: Фільм, можна сказати, демонструвався по всьому світі і скрізь викликав зацікавлення. З міжнародних конкурсів я би хтіла відзначити «Sundance» фестиваль який вважається самим престижним в світі і на який висувається тільки 12 робіт, одна з цих 12-ти в 2011 році була моя , що-правда винагороди я тоді не здобула.
УВ: А як «Сімейний портрет чорним по білому» сприйняли в Україні?
ЮІ: В Україні я це кіно не показувала і це була вимога головної героїні фільму Ольги. По-перше, вона не хоче щоб українські скінхеди знали про її існування та адресу зі зрозумілих причин. Одного з підлітків, про яких розповідається в кіно,Кирила побили серед біла дня на автобусній зупинці в Києві, а він такий же українець, розмовляє українською тільки темношкірий.
По-друге, Ольга не бажає зайвої уваги теперішньої української влади. Нещодавно у Києві відбувся показ документальної стрічки естонського режисера Маріани Каат «Шахта № 8» про підлітка сироту який годував ще двох своїх молодших сестрy та брата тим, що продавав вугілля, яке видовбував власноруч на покинутих копальнях в Донбасі. Реакція української влади не забарилась: нелегальний бізнес хлопчиська було ліквідовано і тепер троє дітей лишились без засобів до існування…
УВ: Можливо що Кирила було побито не за колір його шкіри, а за те що розмовляв українською і не скінхедами, а 5-тою колоною. Як-що чорна людина розмовляє українською мовою, то це викликає подвійну повагу. А як ви ставитесь до того що відбувається в Україні, що ви, наприклад, думаєте про путінську кіно-агітку «Матч» що все ж таки випустили до прокату в українських кінотеатрах?
ЮІ: Я дистанцююсь від політики і про «Матч» нічого не чула. А чому ви назвали це путінською агіткою і про що це кіно?
УВ: Тому що на 70% фільм був проплачений з Кремля. Війна закінчилась 67 років тому а Путін все продовжує воювати, та ще й з перекрученими фактами, та ще й в чужій країні.
ЮІ: З цього приводу можу порадити подивитись голладський документальний фільм «Putin’s kiss».
УВ: Дякую, обов язково подивлюсь, але давайте повернемось до вашого кіно. Над чим ви зараз працюєте?
ЮІ: Мій наступний фільм буде показаний в телепрограмі «Knowledge» і це знов таки про дітей-сиріт. В цьому випадку мова йдеться про ванкуверську сім’ю, яка вдочерила дівчинку з інтернату м.Городні Чернігівської області. Потім з’ясувалось, що дівчинка має ще сестру і брата,і ще, і ще. Ці люди не могли розбивати і сім’ї і прийняли всіх 5 дітей.
Зовсім інший підхід до виховання дітей порівняно з пані Ольгою з Сум, повна демократія, але результат не обов’язково кращий. Раджу подивитись і порівняти. Але це в найближчому майбутньому, а сьогодні і до п ятниці ваші читачі, хто не бачив, можуть відвідати кінотеатр на Денман і подивитись «Family portrait in black and white», сеанс о четвертій, квитки менше 8 доларів.
УВ: Дуже приємно було поспілкуватись. Бажаю вам творчих успіхів і можливої співпраці через Українську Суспільну Службу, що активно працює з дітьми-сиротами в Україні. До побачення.
ЮІ: Дякую, взаємно. До нових зустрічей.
PS. Офіційний постер кінострічки та дати сеансів у Ванкувері можна переглянути тут.
Comments