Канадський інститут українських студій, повідомлення для преси
1 лютого 2013
Відомі члени української громади Едмонтону д-р Орест Талпаш та Хризант і Леся Дмитруки нещодавно подарували Альбертському університету свої колекції старинних мап Східньої і Центральної Европи, які включають і українські землі. Вони стали цінним набутком для обширної колекції університету, однієї з найкращих у Північній Америці. Бібліотека університету у співпраці з Канадським інститутом українських студій (КІУС) та Альбертським товариством сприяння українським студіям планує незабаром провести виставку мап із цієї колекції.
Д-р Талпаш зацікавився старинними мапами із зображенням України в 1960-х рр., коли ознайомився з англомовним журналом Forum: A Ukrainian Review, який видавав Андрій Грегорович із Торонта. Той часто друкував фотографії мап із своєї великої колекції в середині журналу разом із коротким описом картографічних та інших деталей.
«На той час, — розповідає д-р Талпаш, — я також знав про відому заяву міністра внутрішніх справ царської Росії, висловлену 1863 р.: ‘Ніколи не було, немає і бути не може окремої малоросійської мови.’ Подібним чином поводила себе радянська влада в 1960-х рр., вдаючи, що немає, ніколи не було і ніколи не буде незалежної України».
Д-р Талпаш почав збирати мапи Східньої Европи, надруковані в ХVII‒XVIII ст., в яких картографи з Франції, Голандії й Німеччини чітко вирізняли землі під назвою Ukrainia або Pays de Cossacks, або Kiovia. Навіть якщо ці землі належали Московії чи Польщі, картографи все одно виділяли й подавали опис території, яку вони називали Ukrainia. На початок XVIII ст. мапи України друкував німецький географ і картограф Йоган Гоман та інші. «Отже, ніхто не міг би сказати, що України ніколи не існувало в історії, — наголосив д-р Талпаш. — Ось де вона на старих мапах».
Д-р Талпаш знаходив старинні мапи на затхлих полицях книгарень у Мюнхені, Лондоні, Амстердамі, Нью-Йорку й Ванкувері. Цікаво, він зауважив, що географи в Україні мають набагато менше мап для праці, порівняно з приватними збірками у Північній Америці.
Хризант Дмитрук почав колекціонувати ще в дев’ять років, але старинними мапами зацікавився в середині 1980-х рр., відвідавши виставку мап на пошану професора історії Альбертського університету бл. п. Івана Лисяка-Рудницького. Невдовзі, перебуваючи в Барселоні (1987), він придбав свою першу мапу, в якій згадувалася «D’Ukraine ou Pays Des Cosaques». Колекція Дмитруків містить 22 мапи, які він згодом придбав у Штутгарті, Будапешті, Дюссельдорфі, Лондоні, Гельсінкі, Кельні й Оттаві.
«Я завжди цікавився українською історією, — пояснив п. Дмитрук причину свого гобі, — і збирав різні речі: марки, поштівки й конверти, якщо там були зображені епізоди з історії України».
Старинні мапи, які тепер є в обігу, друкувалися в ХVII‒XVIII ст. Те, що ми сьогодні називаємо «антикварні мапи», насправді були сторінками, висмикнутими зі старих атласів та розпроданими уроздріб збирачам. Перші надруковані атласи були надзвичайно рідкісними й цінними. Картографи самі малювали мапи, вирізали їх на дошці і друкували обмежену кількість. Пізніше зображення ґраверували на мідних пластинах, друкували і кожну мапу розмальовували аквареллю вручну. Часто атласи замовляли знатні люди або члени королівської родини найбагатших країн як подарунки. Відомих картографів відзначали королівськими привілеями.
Директор відділу розвитку фондів бібліотеки Альбертського університету Джош Білик та бібліотекар Вірджінія Поу справедливо пишаються престижем своєї колекції, яку вона заслужила серед науковців-географів. Вони разом із жертводавцями переконані в тому, наскільки важливими для Альберти є цінні матеріяли та фахова підтримка університету. Такою ж мірою на університет покладено місію якнайширше залучати громадськість до своїх заходів. Такий зв’язок, зрештою, мотивуватиме людей, щоб вони виявляли своє зацікавлення, брали участь у різних заходах і були схильні жертвувати свій час, зусилля і гроші задля розвитку університету.
Орест Талпаш народився в Саскачевані 1940 р. У 1963 р. закінчив медичний факультет Саскачеванського університету. Закінчивши резидентуру з дерматології в Торонті, разом із дружиною Лесею переїхав до Едмонтону. Тут працював дерматологом і викладав на медичному факультеті Альбертського університету протягом 26 років. Працював в управі багатьох українсько-канадських організацій і був серед членів-засновників Канадської фундації українських студій, фундації «Канада‒Україна», Товариства друзів села спадщини української культури та Альбертського товариства сприяння українським студіям.
Хризант Дмитрук народився в 1936 р. у с. Струсів біля Теребовлі в Західній Україні. У 1944 р. разом із родиною виїхав до Ґрацу (Австрія), рятуючись від наступу Червоної армії. У 1949 р. імміґрував до Канади й оселився в Едмонтоні. Хімік-інженер за фахом, п. Дмитрук, P. Eng., MBA, FEC, працював в хімічній промисловості та на різних посадах у відділі економічного розвитку уряду Альберти (1973‒1988). Леся Дмитрук, RN, BSc.N, народилася 1940 р. в Едмонтоні й працювала на посаді дипломованої медсестри. Обоє були активні в українсько-канадській громаді, зокрема в Українському католицькому юнацтві та студентському клубі «Обнова».
Фото: Старинна мапа України (також подана як Козацька земля) в оточенні сусідніх країн (із колекції Хризанта і Лесі Дмитруків).
The Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) is a leading centre of Ukrainian studies outside Ukraine that conducts research and scholarship in Ukrainian and Ukrainian-Canadian studies. If you would like more information on the Institute, please visit our website at www.cius.ca or contact Dr. Bohdan Klid at (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.
Канадський інститут українських студій (КІУС) — провідний осередок українознавчих студій поза межами України, покликаний розвивати науково-дослідну роботу з української та українсько-канадської тематики. Щоб отримати детальнішу інформацію, просимо відвідати наш веб-сайт www.cius.ca або зв’язатися з д-ром Богданом Клідом (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.
Comments