Сергій Горицвіт (Одеса)
У переддень парламентських виборів партію влади, яка так «покращила» життя українців, що воно вже стало нестерпним, не критикував хіба що ледачий. Та із сотень повідомлень на цю тему, я вибрав лише один, як на мене, дуже показовий факт, що засвідчив утрату будь-якої довіри до неї. Знаменно, що таке прозріння продемонстрували не галичани, а фермери Донбасу, які 20 жовтня провели мітинг у центрі Донецька.
Цього дня більше ста чоловік зібралися біля пам’ятника Тарасові Шевченку під прапорами «Батьківщини» та «Свободи». Та був це не передвиборний захід, а протестна акція ображених владою фермерів Великоновосілківського та Мар’їнського районів. 25 вересня вони вже приходили сюди, звинувачуючи корумповане місцеве чиновництво у потуранні здирникам, які безпідставно перервали договори на оренду землі, унеможливили отримання ділянок із резервного фонду. Тоді вони поскаржилися обласному начальству на корупційні дії районної влади, сподіваючись, що чиновники Донецька і перевіряючі органи звернуть увагу на це неподобство. Однак обласне керівництво залишилося глухим до їхніх вимог.
То ж тепер фермери зібралися знову, але вже під прапорами опозиційних партій. Учасники акції тримали плакати: «Продаж землі – знищення українських сіл», «Землями запасу та резерву повинні розпоряджатися сільські громади», «На землі господар фермер, а не голова адміністрації», «Продаж землі – це продаж України як держави». Виступаючі на мітингу називали представників олігархічної влади регіоналів загарбниками земель. Вони оперували реальними цифрами й фактами, зазначали , що лише в одному Мар’їнському районі чиновники з районної адміністрації нахабно захопили 2,5 тисячі гектарів земель резерву. Засіваючи їх соняшником, вони отримують мільйонні прибутки без сплати податків і спонсорують на ці гроші партію влади. Водночас протестувальники нагадали очільникам області й про інші їхні «досягнення» – закриття шкіл у Макіївці та лікарні у Катеринівці, розбиті дороги, занехаяні дитячі садки…
У коментарях до цієї неординарної події можна прочитати, що донеччани стали прозрівати, що і в краї, який регіонали вважали своєю вотчиною і непереможною фортецею, колишньої довіри вони вже не мають.