УНО підтримує молоді таланти

Джерело:  www.unfedmonton.ca

Яніна Виговська (Едмонтон)

Мирослава Уніат

16 листопада 2012 року в домівці Українского Національного Об’єднання міста Едмонтон відбувся чудовий поетичний вечір Мирослави Уніат.  Наразі Мирослава є студенткою магістерської програми з українського фольклору на факультеті Сучасних Мов і Культорології в Альбертському Університеті. У Канаді юна поетеса зовсім недавно, майже рік. Приїхала вона з України, а саме з міста Києва. В Україні закінчила філологічний факультет Ніжинського Державного Університету ім. Миколи Гоголя, де була активним учасником літературної студії. Варто відзначити, що панна Уніат вже видала дві збірки поезій: “Світанок Музи” (2006) та “Акустика серця” (2011 рік). Зараз, проживаючи в Канаді, Мирослава працює над третьою збіркою поезій.

Поетичний вечір 16 листопада відбувся у формі ток-шоу. Було двоє ведучих: сама Мирослава Уніат та її колега по перу Андрій Ребрик.  Такого цікавого та неординарного вечора в стінах УНО, мабуть, ще не було. Спочатку всіх присутніх, та й саму Мирославу, здивував Андрій, заспівавши покладені ним на музику 2 її вірші. Пізніше молода поетеса заінтригувала всіх цікавою відеопоезією. Відеопоезія – досить новий жанр літератури, і для Едмонтонської діаспори виявився справжнісіньким здивуванням. Також глядачі мали нагоду відчути мелодійність рим Уніат під чудовий співДарії Сторожук. Під кінець поетичного вечора глядачі також мали можливість почути унікальну «сварку» двох скрипок у чудовому виконанні Анни Худик та Скайлера Гофоса.

На завершення вечора Мирослава подякувала всім присутнім, а особливо голові Українського Національного Об’єднання пану Юрію Йопику за гостинність і надання приміщення, всім виступаючим, Маріанні Сех за участь в одній з відеопоезій та Андрію Андрієчку за відеомонтаж відеопоезій.

Пропонуємо вашій увазі один із віршів юної поетеси, який вона читала на вечорі.

***

Виборам і виборцям (2012 рік)

Життя кипить щомиті, щохвилини. Забитий розклад. Зустрічі щодня. І пишуться сюжети і картини Без задуму, а просто навмання… Сюжети пишуться, ми грамєм потім ролі, Фінальні в когось, в когось провідні. Тікаємо, шукаєм кращі долі… Минають дні, проходять дні, а ми на дні… Загублені, сліпі бредемо в простір, Нам бюлетні дають – ми ставим хрест. На комусь чи на чомусь? Вияв злості … Це гарний і природний нині жест. Нікому не потрібно все навколо. І хто відповідальний? А ніхто… Ідем на вибори і креслим вічне коло. Ми всі актори їхнього кіно. Ми граємо все ті ж банальні ролі: Фінальні часом, часом провідні. Роздягнені вже душі – мерзнуть голі, В брехливому й пекучому вогні.