Події останнього часу засвідчили, що в українського військово-промислового комплексу є суттєве слабке місце – більшість підприємств оборонної галузі знаходяться у східній частині країни. При масштабному військовому конфлікті
з Росією, що, у світлі нинішніх подій, не видається нездійсненим, більшість військових підприємств можуть бути легко знищені авіаційними та ракетними ударами з території Росії. Крім того, при інтервенції зі сторони РФ, існує велика ймовірність переходу промислових потужностей в руки окупантів під час першої фази конфлікту. Це не лише позбавить українську армію необхідного постачання та ремонту вітчизняної зброї, а й суттєво підсилить ворога, адже російське, як і українське озброєння, внаслідок спільного походження з СРСР, в більшості параметрів є сумісне і підлягає взаємозаміні. Отримавши чудові бази для ремонту на сході України, російські військові не будуть змушені ганяти ешелони з пошкодженою технікою в Тулу чи на Урал.
Тому, Україна, в короткій перспективі, повинна зробити перші кроки по переведенню хоча б частини підприємств ВПК в центральну та західну частину країни. Від переведення підприємств на південь, при наявності окупаційного контингенту в Криму та псевдо-миротворчих військ у Придністров’ї, які можуть провести атакуючі дії на підприємства ВПК, приходиться утриматися.
Переведення підприємств зі сходу, внаслідок скорочення робочих місць, однозначно спровокує зростання соціальної напруженості в і так нестабільному регіоні, тому цей процес не може бути одномоментним, а повинен бути добре спланованим і поступовим. Він має включати в себе не лише переміщення обладнання, а й персоналу, з наданням відповідних соціальних гарантій.
При поточній геополітичній обстановці ідеальним місцем для розгортання оборонних підприємств мав би стати захід країни, проте більші можливості є саме в центральній Україні, завдяки існуванню набагато більшої кількості державних підприємств, які ще не повністю знищені безгосподарністю попередніх урядів, і тому можуть бути значно легше відновлені та перепрофільовані. Найбільше це стосується металоємного виробництва, адже перенесення виробництва в центральну правобережну Україну значно скоротить шлях доставки сировини, яка, здебільшого, сконцентрована в центральній частині країни.
Внаслідок фактичної втрати Україною Криму, гостро постало питання відновлення втаченого на півострові військового виробництва вже зараз. Частина виробництва, яка стосується кораблебудування, може бути компенсована розширенням підприємств, розміщених вище по Дніпру чи Південному Бугу. Іншу ж частину оптимально буде відновлювати на Волині, Галиччині чи Поділлі. Для цього можуть підійти як обласні центри, так і північніші транспортні вузли – Ковель, Сарни і Коростень, які, крім вигідного сполучення, мають достатній резерв незадіяної робочої сили та можливості надати житло приїзджим спеціалістам. Розміщення нового виробництва на північному заході, крім всього іншого, дозволить певним чином нівелювати негативні наслідки неминучого обмеження трудової міграції до Росії.
Незважаючи на те, що скрутне фінансове становище країни буде суттєвою перепоною на шляху реструктуризації військово-промислового комплексу країни, здійснення її повинно стати першочерговою задачею для нового уряду та його наступників, адже потужний ВПК є життєво важливим для самого існування України.
Comments