о. Михайло Поздик (Ванкувер)
«Все сьогодні сповнилося радістю…» – співається в одному з церковних гімнів на прославу Різдва Господа нашого Ісуса Христа. І радість це велика, бо Христос із Різдвом починає Свою місію спасіння всього людства від гріха і смерті. І справді, навколо все і всі радіють народженню Богочоловіка, Ісуса Христа, досконалого Бога і досконалого чоловіка. І коли із зовнішнім аспектом Різдва, здавалося б все в порядку: яскраві світла, ялинки, подарунки, листівки, колядування, поздоровлення і побажання «веселих свят», то запитання стоїть про те, чи всі розуміють внутрішній аспект цього Свята, цієї радості?
Осягнути тайну Боговтілення, може лише віруюча людина, яка сприймає віру, як дар Божий, яка повністю довіряє Богу і Його кожному слову. Християнин, котрий зростає у вірі, котрий розвивається духовно з року в рік, від свята до свята, від любові до вищої любові, завжди буде радіти Різдву нашого Спасителя внутрішньою радістю, а ця внутрішня радість серця, завжди буде проявлятися в зовнішній радості, а саме – в щирій усмішці, любові до ближнього, співчутті ближньому, доброму слові, терпінні, сприйманні всього, що стається в у житті і доброго, і злого, як навернення до Бога. А ці чесноти можна набути лишень через життя в Христі, через Христа і для Христа. Беручи з Нього приклад і живучи за Його заповідями, ми вчимося Його любові, Його довготерпіння, Його доброти, Його самопожертви, Його смиренності…
Свт. Іван Золотоустий говорить: «”І так, коли всі радуються, то і я хочу радуватися, хочу ликувати, хочу торжествувати. Та я ликую, не граючи на цитрі, ані не рухаю смичком, ані не маю сопілки в руках, ані не запалюю смолоскипа, але замість музичних інструментів приймаю Христові пелени. Вони для мене — надія, вони для мене — життя, вони для мене — спасення, вони для мене — сопілка, вони для мене — цитра” (Твори, Т. 6, с. 698).
Отож, радіймо із всім світом. І найперше у серці своїм, бо радість ця превелика, небесна і ангельська. І дійсно, чи можна описати цю радість, котра приходить у наше серце із народженням Божого Сина? Звичайно, що ні, бо воно (серце), без всякого мудрування, без всяких слів, так і хоче колядувати, цими простими, але богонатхненними словами: «Нова радість стала, яка не бувала…», і радіти, радіти, радіти…
Христос Рождається!
Comments