о. Михайло Поздик (Ванкувер)
Осягнути тайну Боговтілення, може лише віруюча людина, яка сприймає віру, як дар Божий, яка повністю довіряє Богу і Його кожному слову. Християнин, котрий зростає у вірі, котрий розвивається духовно з року в рік, від свята до свята, від любові до вищої любові, завжди буде радіти Різдву нашого Спасителя внутрішньою радістю, а ця внутрішня радість серця, завжди буде проявлятися в зовнішній радості, а саме – в щирій усмішці, любові до ближнього, співчутті ближньому, доброму слові, терпінні, сприйманні всього, що стається в у житті і доброго, і злого, як навернення до Бога. А ці чесноти можна набути лишень через життя в Христі, через Христа і для Христа. Беручи з Нього приклад і живучи за Його заповідями, ми вчимося Його любові, Його довготерпіння, Його доброти, Його самопожертви, Його смиренності…
Свт. Іван Золотоустий говорить: «”І так, коли всі радуються, то і я хочу радуватися, хочу ликувати, хочу торжествувати. Та я ликую, не граючи на цитрі, ані не рухаю смичком, ані не маю сопілки в руках, ані не запалюю смолоскипа, але замість музичних інструментів приймаю Христові пелени. Вони для мене — надія, вони для мене — життя, вони для мене — спасення, вони для мене — сопілка, вони для мене — цитра” (Твори, Т. 6, с. 698).
Отож, радіймо із всім світом. І найперше у серці своїм, бо радість ця превелика, небесна і ангельська. І дійсно, чи можна описати цю радість, котра приходить у наше серце із народженням Божого Сина? Звичайно, що ні, бо воно (серце), без всякого мудрування, без всяких слів, так і хоче колядувати, цими простими, але богонатхненними словами: «Нова радість стала, яка не бувала…», і радіти, радіти, радіти…
Христос Рождається!