Записав Віталій Кубацький (Ванкувер)
5-8 травня 2012 року Ванкувер відвідав гість із Торонто – пан Тарас Підзамецький, голова Українського Національного Об’єднання Канади (далі УНО) та голова правління Української Кредитової Спілки. З ним мали нагоду порозмовляти представники «Українського Ванкувера». Пропонуємо до уваги читачів наступне інтерв’ю.
п. Тарас Підзамецький (справа) із молодими МУНОвцями поруч із українською церквою у м. Сюррей
УВ: Пане Тарасе, вітаємо Вас у Ванкувері, це Ваш приватний візит, чи Ви маєте певне завдання від організації УНО?
ТП: Дякую, дуже приємно познайомитись із ванкуверською громадою. Передусім я мав бажання відвідати Український Культурний Фестиваль Британської Колумбії у Мішині, де я і побував вчора – враження дуже позитивні, чудові танцювальні колективи, багато молоді, повсюди український дух, просто молодці! Окрім того, мені хотілося ознайомитись із станом справ в місцевій громаді, та життям українців у Ванкувері загалом.
Стосовно нашої організації, то я дійсно хотів зустрітися з відділом Молодого Українського Національного Об`єднання (МУНО) у Ванкувері, який входить в систему УНО. Рівно ж хотів розглянути перспективи для відродження Філії УНО у Ванкувері, чи є конкретна нова програма якою вона могла занятися щоб збагатити тут громадське життя.
УВ: А що це за організація – УНО, чим ви займаєтесь?
ТП: Щоб повністю зрозуміти хто ми є і чим займаємось, треба трішки звернутись до історії. Засновано УНО було ще у 1932 р., в м. Едмонтоні, до речі там незабаром будемо святкувати наш 80-річний ювілей. В той час у Канаді перебувала велика кількість українських іммігрантів міжвоєнної хвилі, зокрема попередником організації була Українська Стрілецька Громада, пов’язана із національно-визвольним рухом в Україні. Було там і багато наших студентів із місцевих навчальних закладів.
Ідея УНО полягала в тому, щоб об’єднати українців Канади, не зважаючи на їх християнську конфесію, для збереження української національної ідентичності перебуваючи в умовах еміграції, а також підтримка визвольного руху на Батьківщині та відновлення української державності.
Друга Світова Війна призвела до нової хвилі еміграції в Канаду, а з нею УНО поповнилось новим поколінням активної української молоді. Але ще під час війни в 1944 році, у Вінніпегу нашою організацією був організований Осередок Української Культури і Освіти, на курсах якого був вишколений корпус українських диригентів і хореографів, які стали джерелом «української культурної революції в Канаді». Багато знаменитних ансамблів були створені випуснаками цих курсів, як наприклад, «Шумка» (Мирославом Куць).
Окрім того, виникла потреба підтримувати українське життя і економічно, зусиллям УНО були засновані кредитні спілки, розвивався український бізнес. УНО також стало співзасновником Конгресу Українців Канади, до якої входять практично усі українські організації в Канаді.
УВ: Цікава історія, але все ж, ближче до сьогоднішніх днів, чим живе УНО в 21 столітті?
ТП: Звичайно часи змінились, зараз уже існує незалежна українська держава, як би там не було, тому дещо змінились і завдання УНО, але наші цінності не змінюються, а це є християнська мораль, збереження української культурної спадщини, укріплення самостійної демократичної України, та виховання молоді добропорядними громадянами Канади, не полишаючи свого українського коріння.
УВ: А над якими проектами ви працювали останнім часом, чи можете похвалитись новими здобутками?
ТП: Так звичайно, УНО це не лише славна історія, ми зараз активізуємо традиційні напрямки діяльності, а також пропонуємо нові цікаві проекти. В першу чергу ми взялись за шкільну освіту та виховання молоді. Зокрема у Саскачевані під нашою опікою організується український дитячий садок, для дітей українських емігрантів, вони там мають змогу перебувати у рідному культурному середовищі, поки батьки є на роботі.
Відновлена українська суботня школа при Філії УНО в Реджайні в результаті методичних конференцій для учителів, які ми проводимо у співраці з Мовним кабінетом Канадського Інституту Українознавчих Студій при Альбертському Університеті. На жаль останнім часом спостерігається тенденція занепаду рідного шкільництва, хоча українських дітей в Канаді не меншає.
Для молоді ми літом організуємо так звані «culture days camps», це є короткі «культурні денні табори», які користуються великою популярністю. Там українська молодь і вчиться, і розважається, ми вибираємо для них різну тематику, наприклад «Українські весільні традиції», «Пірати Чорного моря» та ін.
Ще один наш успішний проект це Інститут Молодих Провідників ім. Павла Юзика, який виховує молодих лідерів громади. Зокрема організуємо освітні екскурсії по Канаді, як наприклад «Освітня Екскурсія в Калиновий Край» – тижнева навчальна екскурсія для нашої молоді до місцях першого піонерського поселення українців у канадських степах.
УВ: Цікаво, лише де про це все можна прочитати чи почути? До пересічних українців Ванкувера, що безпосередньо не задіяні в українському русі, ця інформація мало доходить..
ТП: В першу чергу радимо переглянути наш веб-сайт www.unfcanada.ca, там є остання інформація, також ми маємо свою газету «Новий шлях», її можна прочитати і в електронному варіанті www.infoukes.com/newpathway
Також звертайтесь за інформацією до наших членів та представників. Якщо ідеться специфічні питання чи ідеї, я радо відповім, якщо їх направити до мене на tpidzamecky@unfcanada.com. Наш головний офіс є у Торонті, виконавчий директор пані Оля Ґрод:
UNF of Canada, Olya Grod, Executive Director 145 Evans Ave. Suite 210, Toronto, ON M8Z 5X8 Phone: 416-925-2770 Email: info@unfcanada.com
УВ: У Вас є представництво у Ванкувері?
ТП: В Британській Колумбії ми маємо свою братню організацію – Молодь Українського Національного Об’єднання (МУНО), головою Ванкуверського осередку є Денис Поліщук. Також маємо Філію УНО у Верноні.
Ми також активно розглядаємо ініціативу відродження та активної діяльності УНО у Ванкувері, причому ми не хочемо творити організацію лиш аби вона собі була, ми хочемо запропонувати нові, цікаві ідеї, що притягуватимуть громадськість.
УВ: А хто фінансує вашу діяльність?
ТП: УНО працює в основному на громадських засадах, частково витрати перекриваються коштом пожертв наших членів та прихильників, залучаємо і спонсорську допомогу.
УВ: Не секрет, що нова хвиля імміграції 90-х – 2000-х років суттєво відрізняється від тих хвиль, що склали кістяк УНО в минулому. Новоприбулі українці зараз в першу чергу заклопотані облаштуванням свого перебування у новій країні, вирішенням імміграційних питань, пошуком роботи, професійним зростанням і тд. Чи УНО щось може запропонувати їм у цьому напрямку?
ТП: Економічна допомога чи імміграційні консультації не є нашим безпосереднім завданням, для цього є інші організації, які ми активно підтримуємо – це Українська Суспільна Служба, Канадсько-Українська Імміграційна Служба. Ми в першу чергу фокусуємось на культурно-просвітницькій діяльності, збереженні і розвитку української ідеї в Канаді.
УВ: Все ж, реальність є така, що коли для попередніх хвиль, які в основному складались із політичних іммігрантів, для яких національно-визвольна боротьба та свідомість були чимось природнім, нова хвиля є досить відмінна.
Зараз люди переважно втомлені від політики, для багатьох, особливо вихідців із російськомовного середовища, традиційні українські організації в Канаді видаються чимось архаїчним та чужим… Чи у вас є якась стратегія роботи із такими співвітчизниками, чи традиційно орієнтуєтесь лише на «національно-свідому» частину?
ТП: Ми звичайно знайомі із цією проблемою, але нашим пріоритетом є насамперед єдність, а не розділення. Нічого не маємо проти новоприбулих із різних середовищ, якщо вони мають бажання долучатись до наших проектів. Звичайно, що до кожної категорії потрібно знайти свій підхід, для цього треба розуміти іншу ментальність.
Зрештою це проблема не нова, були конфлікти й непорозуміння між попередніми хвилями імміграції теж, але всі вони з плином часу вирішувались, десь потрібно іти на компроміси, велика надія тут на нашу молодь, для якої як правило не існує якихось засторог у спілкуванні з ровесниками.
УВ: Тобто УНО готове змінюватись відповідно до інтересів і потреб новоприбулих іммігрантів?
ТП: Треба розуміти, що ті принципи, українська ідея, на якій побудовано УНО, залишались незмінними в усі історичні періоди, ми вважаємо, що вони однаково актуальні і тепер. Інша справа, що змінюються часи і ми зараз працюємо у зовсім іншому середовищі ніж наші попередники, тому можуть мінятись методи роботи, ставитись нові завдання і цілі, але загальний напрям нашої діяльності залишається тим же. Наша мета є залишатись українцями в Канаді, з кожним, хто цю ідею розділяє можна знайти порозуміння.
Якщо серед нових іммігрантів є активні представники громади, лідери, які мають своє бачення щодо організації українського життя в Канаді, мають свіжі, цікаві ідеї то УНО звичайно є зацікавлене їх підтримати. Наші двері відкриті, ми готові навіть організувати зустріч-нараду, щоб вислухати ті питання які хвилюють нових іммігрантів та домовитись про спільний план дій.
УВ: Що ж, багато цікавої інформації, залишається лиш побажати Вам успіху у цих планах, хай щастить!
ТП: Дякую, до нових зустрічей.