Мірко Петрів (Ванкувер)
Три роки тому, коли синочки мої покинули родинне гніздо і бракувало мені напарника для морських пригод на вітрильнику, я надумався придбати собі каяк. Такий човник я можу перевозити вантажівкою одинцем, і можу його спускати на воду без помочі.
Одна із моїх улюблених місцевостей для плавби каяком це Солов’їна Річка, знана у наших тубільців як Alouette River. Над цею річкою місцями природно росте наша справжня українська калина. У воді видри, над берегом чаплі, а в небі кружляють орли.
Коли захочеться мені, то пливу туди де Солов’їна вливається в широку Ритт Ріку – по якій пливу на північ ще з десятку кілометрів. Осінню цю мою плавбу супроводжують сотні лососів які повертаються, як тверджуть науковці, в точно ті самі струмочки де років кілька тому вони родилися. Але лосось це далеко не найбільша риба в цій ріці. Рік тому я був здивований коли цілком поруч виринув із глибини справжний гігант, осетр, який був не на багато коротший за мій пять метровий каяк!
Але тепер зустрічаюся із новим видовищем. На відтинку Солов’їної куди я пливу до ріки Питт цього року появилася пара лебедів. Гадаю вони десь там мають гніздо. Коли я минав самця, він почав плисти поруч. Здоровенний це птах. Гадаю до 20 кіло йому багато не бракуватиме. Грізно дивився на мене але не зачіпав. Я натиснув веслом і обминув його. Озираючись бачу що він уже далеко, може пятдесять метрів позаду. Раптом чую за собою “лоп” “лоп” “лоп” “лоп”.
Дивлюся, а лебідь летить зараз над самою водою так що крила бють об плесо, і жене він просто на мене. Тримаю весло на поготівлі для оборони. Лебідь сів на воду десь метр поруч з лівого боку, обминув ніс човна так близько що я мусів пригалмувати веслом, а тоді він плив поруч з правого боку і тільки дивився на мене. Варят, подумав я, і вдруге перегнав його. А він знов то саме – “лоп” “лоп” “лоп” і за мною. Таке він повторив і третий і ще четвертий раз.
Нічого. Минуло два тиждні, дощі перестали, і я знов на воді. Пливучи до Питт Ріки мій білий гігант лише раз полетів за мною, “лоп” “лоп” “лоп”. Я вже звик до цього і не дуже цим переймався. Але вертаючись, трапилося щось дещо інакше. Скрутив я був із Питт на Солов’їну і незабаром побачив самичку лебідку. Але самця ніде не бачив. Пливу далі. І враз ізза пришвартованого човна випливає, яких сорок метрів передімною, самець-великан. Завернув він і кинувся на мене.
Висота над плесом річки не більше тридцять сантиметрів. Ширина крил – три метри. Це немов малий літак! “Лоп” “лоп” “лоп” летить він прямо на мене. Я холоднокровно тримаю весло навпоперек перед собою. Ану спробуй дурню, думаю собі. Лебідь видно не сподівався що його супротивник не заверне. Прорахувався. Приземлився на лапах немов на лижах, але ледве метр перед каяком.
У нього швидкість може двадцять а в мене яких шість сім кілометрів на годину. З таким розгоном він вдарив грудьми в ніс каяка! Далі поховзнув по палубі і гепнув шиєю в моє весло. Відбився він на право у воду але ще вдарив мене по лиці крилом. Я вже думав що поторощив він собі або груди або шию. Та де. Обтріпавшись, бачу пливе самець за мною. Але вдруге вже не нападав.
Comments