З кореспондентом УВ зустрівся лідер “Правого сектору” у Тернопільській області Василь Лабайчук (далі ВЛ) для розмови на теми, що хвилюють українську діаспору.
Василь Лабайчук
УВ: Дякуємо, що знайшли час зустрітись. Відразу запитаю, чи є у Вас якась особлива теза, яку ви б хотіли донести саме до української діаспори за кордоном?
ВЛ: Перше, на чому хотілось би наголосити це те, що українську державу ще не здобуто, і справа не лише у зовнішній загрозі, режим внутрішньої кримінально-олігархічної та українофобської окупації ще далеко не знищений після революції. Внутрішнє очищення це те над чим нам усім ще прийдеться багато працювати, тому не час розслаблятись
Друге, це хотів би попросити українців закордону бути максимально уважними та обережними у справах допомоги Батьківщині. На жаль, у кризові для нашої держави часи діаспору часто ошукували, не виняток і теперішня ситуація.
УВ: Що саме Ви маєте на увазі? Хто і як ошукує діаспору?
ВЛ: Як не прикро це визнавати, але у час війни особливо активізуються негідники, які намагаються нажитись на гуманітарних місіях допомоги, якими традиційно займаються українці закордону.
Йдеться не лише про чисельних шахраїв-самозванців, що нібито збирають кошти на потреби української армії і тд., а насправді просто ошукують довірливих співвітчизників. Як не прикро це визнавати, але часто є нечистим на руку і керівництво територіальних батальйонів оборони, структур МВС і тд. – за пожертвувані на благодійні рахунки кошти вони можуть закупляти амуніцію чи продукти втридорога, заробляючи на “відкатах”.
УВ: Як людина яка проживає за кордоном може розібратись хто тут шахрай, а хто ні?
ВЛ: Це справді не просто, тому ми закликаємо передавати кошти та речі лише через компетентних людей яких ви добре знаєте і які безпосередньо контактують із бійцями на передовій. Це важливо не лише для захисту від шахраїв, але й для того, щоб допомога була вчасною і ефективною.
Необхідно остерігатись і бюрократів, наприклад кошти надіслані на рахунки Міноборони можуть лежати там тижнями, чекаючи на тендери і тд., в той час як вони могли б комусь урятувати життя.
Наші тили постійно координуються з передовими підрозділами, щоб постачати в першу чергу ті речі, які найбільш необхідні нашим бійцям в даний момент, щоб не було так що, наприклад, купили медикаменти, а хлопці не мають шкарпеток чи взуття.
УВ: Зрозуміло. Ви згадуєте про допомогу вашим бійцям, а де саме воює Правий Сектор? Чи воює Ваш лідер, Дмитро Ярош?
ВЛ: Силові підрозділи ПС в основному перебувають в зоні АТО у складі Добровольчого Українського Корпусу (ДУК), де служить і Дмитро Ярош.
Є наші бійці і в складі інших формувань – “Азова”, “Айдару”, а також окремих автономних партизанських груп. Воюють у самому пеклі, на жаль останніми тижнями несуть великі людські втрати, багато поранених.
[Більше про Добровольчий корпус “Правого сектора” в боях під Савур-могилою можна прочитати в репортажі О.Білозерської – ред.]
УВ: Хто забезпечує ДУК, чи є у вас підтримка від держави? Яка взагалі ваша чисельність?
ВЛ: На жаль на сьогодні ми не тільки не маємо матеріально-технічної підтримки від держави, але навіть офіційного статусу учасників АТО. Тому все забезпечення, в т.ч. зброя, амуніція, транспорт, допомога пораненим та сім’ям загиблих здійснюється за рахунок добровольців, підтримки громад, в т.ч. отримуємо допомогу від діаспори.
В зоні АТО постійно перебуває кілька сотень вояків ДУК, окрім того ПС формує запасні підрозділи ДУК по всіх регіонах України, які зараз проходять вишкіл і готуються до відправки на передову.
Агітка ДУК
УВ: А чому бійці ДУК не хочуть “легалізуватись” та увійти до складу Нацгвардії, офіційних батальйонів територіальної оборони?
ВЛ: Ми працюємо над тим щоб отримати офіційний статус від держави, але на жаль перемовини затягуються, не з нашого боку, поки все на стадії обіцянок. Щодо невходження до існуючих підрозділів МВС та ЗСУ є багато причин.
Наприклад ми не довіряємо багатьом людям у керівництві АТО, т.зв. “паркетним генералам”, від некомпетентності яких гинуть солдати в ситуаціях, де жертв можна уникнути. Хоч ми і тісно координуємо свої дії із іншими силовими підрозділами, але бережемо наших бійців від непотрібного перебування під обстрілами і тд.
Щодо МВС, то як відомо багато наших членів зазнавали репресій з політичних мотивів ще з часів Януковича, і досі з них не зняті судимості, як от наприклад у справі про відпил голови бюсту Сталіна, про що ви писали раніше.
Бійці 5-го Окремого батальйону Добровольчого українського корпусу “Правий сектор” після бою на своїй базі.
УВ: Який до речі стан справ із “сталінським процесом”?
ВЛ: Певні зрушення є, нещодавно за поданням прокурора Апеляційний суд Запорізької області скасував рішення суду першої інстанції у справі Сталіна та відправив її на перегляд. Ми домагатимемось повної реабілітації.
УВ: Повертаючись до теми розмови, як діаспора може допомогти добровольцям ПС? Що є найбільш потрібно?
ВЛ: Потреби міняються досить динамічно, але завжди є попит на бронежилети, каски, кровоспинні засоби, взуття, уніформу. Якщо будуть бажаючі допомогти ми готові надати детальний перелік актуальний на даний момент. Приймаємо допомогу речами та грошові перекази, можемо підказати уже з досвіду що і де краще купити, або здійснюємо закупки нашими силами. Слідкуйте за нашими оголошеннями на Фейсбук.
УВ: Як ви можете гарантувати, що грошова допомога буде використана за призначенням?
ВЛ: Ми дуже відповідально ставимось до роботи із жертводавцями. Якщо потрібно, ми можемо надати квитанції, фото, документальні підтвердження цільового використання коштів. Готові прозвітувати за кожну використану гривню.
Пишіть нам на електронну пошту [rs.ternopil@gmail.com], фейсбук – домовимось. Є наші реквізити і на сайті Правого Сектору.
УВ: Як плани у Правого Сектору після закінчення війни?
ВЛ: Зараз важко щось передбачати, адже війна для нас закінчиться не після наведення конституційного ладу на Донбасі, а лиш після повернення усіх тимчасово окупованих українських територій, тобто Криму.
Дуже багато роботи попереду в середині країни – необхідно радикально ламати наскрізь прогнилу корупційну систему внутрішньої окупації, про що вже згадувалось, тож будемо йти на вибори, у владу. Щодо силових підрозділів, то сподіваємось що ветерани ДУК вони стануть елітою оновлених Збройних Сил України.
УВ: Дякуємо за розмову. Тримайтесь!
ВЛ: Дякую вам. Мусимо триматись, як не ми, то хто?
Інтерв’ю записано спеціально для Українського Ванкувера в м. Тернополі, 12 серпня 2014 р.
ความคิดเห็น