Олександр Олефіренко (Лисичанськ)
Козак Мамай (Художник Наталя Курій-Максимів)
Ніч. На козацькій могилі сидять в дозорі два козака, старий і молодий.
«Дядьку Василю, розкажіть про когось з визначних козаків, так і ніч швидше пройде» – попрохав молодий козак.
«Про кого ж тобі розповісти” – крекче старий. “За мого віку було багато славетних козаків. Хіба що про Філозофа? Був колись один козак, якого прозвали Філозофом , бо він вчився в Києві в академії, великий був шибайголова, але козак добрий.
От якось він пішов у заклад з канівським курінним, що сам-один визволить з неволі 300 невільників. Заклалися на 3000 золотих цехінів. Він тоді вирізав з дерева печатку білгородського бея,з конячою головою. Написав листа по – бусурменськи, бо був дуже вчений, знав і латину, і турецьку, і татарську, вмів по – бусурменськи писати. Розтопив шматок воску і печатку поставив на листі. Себто, значить , наче від білгородського бея. Потім натер обличчя соком горіха, щоб бути схожим на татарина,одягнув одежу бусурменську і поїхав.
Приїхав він до білгородського бея і сказав, що хоче розмовляти з ним наодинці. Бей прийняв його і він подав йому листа, бей прочитавши, спитав його: «Для чого мій менший брат прохає,щоб я переслав з тобою 300 невільників перекопському бею?»
«Брат твій, пане – низько схилився Філозоф, на бенкеті випив з перекопським беєм і потім програв багато грошей. Перекопський бей згоден взяти борг невільниками. Треба 300 невільників, щоб заплатити борг».
«Коли це сталось вдень чи вночі?» – стурбовано спитав білгородський бей.
«Вночі, мій пане» – відповів Філозоф.
«Вночі можна, бо аллах не бачить» – полегшено сказав білгородський бей.
Білгородський бей ляснув у долоні, і коли з’явився начальник охорони він сказав йому: «Приготуй 300 добрих невільників і 10 нукерів, і поклич писаря писати охоронну грамоту. Це не завадить»
І скоро шибайголова Філозоф виїхав з Білгорода чи Аккермана по-турецьки в супроводі 10 нукерів і трьох сотень невільників. В дорозі Філозоф підсипав до хмільної бузи сон-зілля і нукери поснули
Він тоді змив горілкою сік горіха з обличчя, вийшов до людей і розказав їм хто він і чого приїхав.
«Не бійтеся люди добрі, а краще пов’яжіть та роздягніть нукерів. І ті хто добре знає татарську, хай візьмуть їх зброю і одежу, а інші хай вдають невільників. А коли доїдемо до кордонів Січі, то там ви будете вільними».
Так вони і зробили, і приїхали в саму Січ засвідчити, що Філозоф виграв заклад.
«А як же гроші? Куди він подів аж 3000 цехінів?» – запитав молодий козак.
«Пхе, гроші. Гроші для нього – тьху – пирхнув старий. Він 3000 золотих цехінів віддав визволеним невільникам. Бо їм на Україну повертатися не дуже хотілося, тому що знову пани закріпачать чи не в таку саму неволю, як татарська. »
«Беріть сказав Філозоф всі ці цехіни люди добрі, будуйте поселення на Запорожжі і не вважайте себе переді мною в боргу. Лиш моліться за мене неприкаяного та іноді згадуйте добрим словом.
Визволені невільники на ті гроші купили худобу, реманент і звели ціле село і назвали Визволене.
«Ось такий був козак» – закінчив старий дозорець.
Comments