top of page

Козацькі казки: Легенда про Кам’яного Козака

Олександр Олефіренко (Лисичанськ)

Ніч. У небі над степом розсипалися зірки і сяє місяць. В степу чумаки стали табором, готують їсти.

«Багато ще їхати? – раптом питає один чумак отамана валки

«Завтра будемо біля Кам’яного козака, а звідти рукою подати до Криму” – відповідає отаман Всі лягають спати після смачної вечері.

”Дядьку Панасе,а що то за Кам’яний козак?” – питає молодий чумак старшого.

“Та, то така скеля на могилі, що раніше була козаком” – відповідає старий чумак. Вранці, коли сходить сонце вона схожа на козака на коні, який рукою з шаблею показує в сторону Криму. Старі люди розповідали мені,що як йшла орда на Україну, то козаки з Січі вийшли, щоб їх перехопити. Сотник Вертеп поїхав поперед війська щоб розвідати,та натрапив на велику силу татар і був взятий в полон. Він коли побачив татар взяв в руки  ще й другу шаблю, крикнув: “Хлопці, до табору!”, потім кинувся на татар і рубався як сто чортів. Татари ледве взяли його, а головне він сотню свою врятував


Вороги довго його катували,вимагаючи, щоб він провів їх до козацького табору. Та сотник лише сміявся з них: “Казали братчики що буде боляче,а воно,чесне слово,як жінка лоскоче” – казав він.

Тоді підійшов до нього татарський чаклун і сказав: “Цього козака ви муками не примусите, тут чари потрібні”.

Сотника Вертепа підняли з землі зв’язаного і повели, якийсь татарин підганяв його штрикаючи в спину шаблею: “Давай гяур, іди.” Раптом сотник почув збоку іржання коня і повернувши голову побачив свого Чорнокрила. Татарський чаклун засміявся: “Що, козак, гарний кінь? Був твій, стане мій!”

І тут сотник Вертеп коли татарин знову штрикнув його шаблею: “Іди,гяур!”, розвернувся назад і об шаблю татарина розрізав сирицю,якою зв’язали йому  спереду руки і так вели. Потім вирвав з рук татарина шаблю і скочив на свого бойового коня. Кінь поніс козака, як вітер.

“Зупини його, зупини! – крикнув мурза чаклунові, – бо він попередить козаків, видасть де ми!” Зараз-чаклун вихопив якусь книгу і щось почав читати.

Але кінь сотника застоявся і тепер нісся, як вітер. Сотник вже виїхав на могилу,де був козацький вартовий бекет.

“Бий в тулумбаси! Татари он  там!” – гукнув сотник і показав шаблею туди звідки приїхав. Аж раптом вдарила блискавка і козак закам’янів разом з конем показуючи в бік татарського табору. Та чаклун запізнився. Козаки вдарили в тулумбаси і підняли все військо,яке знайшло татар і вирубало до ноги.

А закам’янілий сотник Вертеп і досі вказує в бік Криму. Мовляв бережіться!

“Ось така історія” – закінчив дядько Панас.

2 views0 comments

Commentaires


Post: Blog2_Post
bottom of page