ВІД РЕДАКЦІЇ: представляємо широкій ванкуверській громаді нашого нового дописувача, пана Василя Куртяка, українського історика, політолога, документаліста та сценариста (зокрема зараз він працює над циклом фільмів під умовною назвою “Таємниці української історії”). Окрім роботи пан Василь також активно займається громадським життям, довший час був інструктором у Пласті, захоплюється водними видами спорту, особливо яхтингом на Дніпрі. До вашої уваги – публікація на тему системи літочислення наших предків, про древній український календар.
•••
Василь Куртяк (Київ)
Календар завжди був серед обов’язкових ознак будь-якої суспільної системи. Диктатори, імператори, революціонери і навіть релігійні реформатори, як тільки опинялися на владній вершині, вважали за конче необхідне змінювати календар. Цим грішив і Ехнатон, і Цезар, і Олександр Македонський, і французькі революціонери, і навіть Сталін (щоправда невдало). Кожен хотів бути на початку нової епохи, Нової ери.
Та наші давні предки були мудрішими – вони знали, що не людина, якою могутньою б вона не була, творить це велике таїнство – Календар. Чи як тоді казали Кола-дар. Його нам дарували Всемогутні Боги. Вони навчили людей ділити час на ери. В основі поділу було Свароже коло – небесний круг прецесії, який проходить Сонце за 25 765 років. Це коло складають 12 Сварожичів – сузір’їв, – кожне з яких сонце проходить приблизно за 2160 років. Це і є ера, або, звичніше для нас, вік.
Найдревніші з віків, що збереглися у пам’яті, це Віки Трояні (початків Трипілля (із 5300-их років)) (приблизно 6680 – 4400 до н.е.). Тоді Свароже Сонце перебувало в домі Близнят, Білоби та Чорноби – трансцендентальних сутностей Світла і Мороку, які між собою перуняться, і тим світ удержаний є. Як розшифровується знак інь-янь, який за трипілля називався безконечником.
Найперше це є коло, Коло-дар, де по половині року віддано двом протилежним сутностям чоловічому та жіночому началу – Білобі та Чорнобі (є світла та темна пора року), що намагаються побороти одне одного, та не можуть. Бо носять у собі часточку суперника – біле крапку чорну, і навпаки.
Тому як Зло не здолає Добро так і Добро не переможе Зло остаточно. Вони вимушені плавно перетікати одне в інше. І тим самим світ утримуваний є. Бо у Богів немає Добра та Зла. Є лише вічний універсум, що тримається на протилежностях – взаємо-притягненні та взаємо-відштовхуванні.
Як це є в Коло-дарі прослідкуємо на прикладі кумира Світовида, відомого ще, як Збручський ідол. Серед чоловічого півроку – зима-весна від 21-го грудня до 21-го червня (повітря/вогонь – Коляда/Ярило) – є чітке вкраплення жіночої стихії (води/землі – спочатку Дана (християнське Водохреща), а потім найвищий прояв жіночого – Лада (свято Ладовиць на початку березня, коли прокидається земля)).
Так само і серед жіночого другого півроку – літо-осінь від 21 червня по 21 грудня (вода/земля – Купайлиця/Лада) – є чіткі вкраплення чоловічого єства. Спочатку вогненний прояв – Перун (вшановується 20-го липня), а згодом і найвищий прояв чоловічої сутності – Сварог (повітря) (вшановується на Спаси в серпні).
Із протистояння двох полюсів (Білоби і Чорноби) твориться третя, людська, сутність (РОД) – Права і Нава творять Яву, а всі разом Троянь. Саме з тих часів ведеться майже утрачений культ Богів-Близнят. Саме у ці часи розпочинається наше літочислення. 7965 років тому різко почали танути льодовики, і закінчився студений час. По науковому – почалася наша геологічна епоха – голоцен. Яка триває досі, незважаючи на те, що найтепліший період закінчився 5 з половиною тисяч років тому, і відтоді було ще два Малі Льодовикові періоди.
За віком Трояним (Близнят) наступив Вік Тільця (чи точніше Вік Небесної Телиці – Корови Замунь. Із Богів цією епохою опікувалася Велика Матінка Лада) (приблизно 4400 – 1710 до н.е.). Це була епоха матріархату, епоха тілистих матрон, яких учені чомусь називають Степовими Венерами. А ще це пам’ятаний нами Золотий вік – епоха розвиненого Трипілля, коли не було воєн, ворожнечі, а діти Сонця жили за законами Богів. У Єгипті у цей час панував культ бика Апіса, на Криті культ Мінотавруса. В Індії сформувався культ Священної корови.
Більшість народів у цю епоху творили масивні мегалітичні споруди. Одна із них – Кам’яна Могила, що колись була культовим місцем степових амазонок (останки воїтельниць відкопував у 50-их роках минулого століття археолог А. Трєножкін). Згодом амазонки присмиріли, і від їхнього зв’язку із одним із скитських племен виникло плем’я сармати (Цар-мати).
Між іншим, Кам’яна Могила знаходиться на березі ріки Молочної, що теж свідчить про зв’язок із Небесною Телицею Замунь. Місто неподалік називається Мелітополь, перекладається як Медове. Бо мед був колись основою харчування. Чи не є це благословенна біблійна земля, де ріки течуть молоком і медом. Бо порівняно із болотяним Межиріччям наша земля справді благодатна.
А поруч із Кам’яною Могилою розташовані ще й Герри – містична територія царських скіфів. Чи грецька Гера не звідси? Між іншим, головні риси Гери – сварливість і ревнивість стосовно чоловіка – дуже характерні і для українок, які завжди були нарівні із чоловіками, і могли тих потупцювати за потреби.
За Телицею на небі запанував Овен, Рам та його пророк Рама. Настав Вік Ра (приблизно 1710 до н.е. – 20 н.е.). У людей з’явився поводир, пастир Рама, який научав їх премудростям, сковував їхню жорстокість, яка почала проявлятися, коли главою племен стали чоловіки-воїни.
Рама перший придумав, як зупинити ворожнечу без крові – він розвів племена по різним територіям. Молодь він повів у далеку дорогу до Ар’яварти (Бхарати – Індії). Це сталося якраз у середині ІІ тисячоліття до н.е. У цей час і в інших народів з’явилися свої пророки-пастирі під знаком Овна. У персів Мітра здолав бика, щоб утвердити культ Овна. У гебреїв з’явився Мойсей (рогатий, дують у баранячі роги), що зруйнував капище Тільця. У Єгипті утвердився культ Сонячного Аммона-Ра.
За віком Овена-Рама почався нинішній Вік Риб (від 20 р. н.е. і до сьогодні). Це вік Дажбога та у гебреїв вік Єшуа га Ноцрі із Назарету. Головні ознаки: перші апостоли – рибалки, двома рибами нагодував 5000 люду. Дажбог, Єшуа, а також Аттіс, Крішна, Діоніс.
Гор і деякі інші є Сонячними Богами. Усі вони, як і наш Дажбог, мають багато іпостасів: вони спочатку з’являються в текстах немовлям, “сином”, “володарем”. А згодом, подолані темним суперником, помирають.
Чоловіча сила у нас позначається Яром-Ярилом. Саме він (весняне Сонце) запліднює землю. У східних арійських племен (зокрема персів) він звався Хер. Від них він перекочував і в єврейську мову. Але цікаве те, що сучасні дослідники вважають, що Горус (Гор) – один із древніх сонячних Богів Єгипту – теж названий неправильно. Варто ієрогліфи його імені озвучувати як Хер. І тут зразу ж випливає чітка асоціація: Хер-Гор-Горус-Хорос-Хорс-Горс. Тоді виходить що Яр=Хорс. Тоді десь тут поруч і Геракл, хрест, криж, крес – складене хрест навхрест огниво, кресало. Так виходить, що Ярило і Хорс пов’язані із вогнем саме через Крес – кресало. Звідси похідне слово БоЯр = Боярий, бо лютий, воїн одним словом.
За віком Риб настане Вік Водолія (приблизно з наших часів). Можливо він уже почався.
Commentaires