Вікторія Море (Ванкувер)
Восени, коли листячко забарвилося жовтими та червоними кольорами, народилася в лісі маленька ялиночка. Вона з’явилась на світ прямо коло великого червоного кленового листочка, який щойно злетів зі свого клена на землю, і зразу з ним подружилася. Все подобалося Маленькій Ялиночці в лісі — і шепотіння легкого осіннього вітерця, і шурхотіння різнокольорових листочків, і клопотлива зайнятість пташок, що збираються і вирій, і смішні, товстенькі грибочки навколо… Зранку вона любила погомоніти з сусідом Їжаком, якому набридло збирати гриби і він вишукував, чи є де ще якісь смачненькі ягідки. Ввечері, нарешті втомлений, прибігав до неї непосидючий зайчик, а руда, пухнаста білочка полюбляла стрибнути на Ялиночку зненацька, і полоскотати іі трошки легенько своїми лапками. Так проходили останні теплі осінні дні… Скоро став накрапати дощик, все частіше і частіше, зайняті пташки вже відлетіли, і в лісі стало тихо і прохолодно…. Ялиночці захотілось спати.
— Що, засинаєш? — гукнув тихенько до неї горобчик — добре тобі продрімаєш собі всю зиму під снігом, а для мене настають важкі дні, багато прийдеться настрибатися, в пошуках іжі…
— А що таке сніг? — запитала в нього Ялиночка
— А такий холодний пух, складений із різноманітних, дуже гарних сніжинок, ти побачиш — відповів Горобчик і пурхнув геть.
Так проходили спокійні, тихі лісові дні… Наче зроблені руками талановитого художника, всі різні і чарівно-гарні, сідали тихесенько на Ялиночку сніжинки, одна за одною, одна за одною, вкриваючи іі пухнастою білою ковдрою, щоб тепло було ій спати… І раптом, голосно і грубо, загуркотіла машина, порушивши лісову тишу і спокій. З машини вискочило декілька чоловік, голосно перегукуючись і про щось розмовляючи і, ой леле!… вони почали сокирами зрубувати ялинки навколо — великі, маленькі, та ще й вибирали найгарніші, найпухнастіші… “Ой… ой… ой…”— тільки і встигали гукати ялиночки…
Маленькій ялиночці стало страшно, ій захотілось побігти, втікти і заховатися десь… Трісь! “Ой!” — тільки і скрикнула наша Ялиночка… Сильні руки схопили її і кинули в кузов машини, поверх іі сестричок та братиків… Це було боляче. З ранки сочився сік, машина гуркотіла по асфальтованій дорозі… Що це… нащо… думала Ялиночка, плачучи від болю, а як же весна? Сорока казала що навесні дуже гарно в нашому лісі, ще краще ніж восени, багато квітів, і пташки співають без перестанку, навіть уночі… куди вони мене везуть?… і чому?… біль поступово вгамувався… був базар, багато людей, вони рахували якісь папірці, давали один одному, і одну за одною, забирали кудись ялинки…
Маленька Ялиночка опинилась в просторій залі. Вікна були прикрашені вирізаними з паперу, різноі форми і величини, сніжинками, гарними узорами звисала блискуча мішура і дощик. Якісь жінки стали вішати на ялиночку блискучі кульки, різні кольорові тваринки, бурульки, пташки, гриби, горішки, цукерки — ой, чого тільки тут не було! І все таке гарне, блискуче, різнокольорове… Нарешті іі закутали в мішуру і дощик і стали вносити різні предмети, які називали декораціями… Випадково Ялиночка побачила своє відображення в дзеркалі, яке проносили повз двоє чоловіків через усю залу, щоб поставити його у правому кутку за ширмою.
Яка ж вона була гарна! Ніколи в житті вона не бачила себе такою… Вся сяяла, іграшки, мішура та дощик грали різними кольорами і виблискували в електричному світлі, незвичною красою. Незабаром заграла весела музика і в залу зайшли діти. Іх було багато, і всі вони просто очей не зводили з Красуні Ялиночки, і всі казали між собою один одному яка вона гарна… Ялинка була щаслива, як ніколи, вона навіть забула про біль в ранці і про лихих лісорубів… Було багато музики, пісень, танців, віршиків, а головне, добрий і смішний Дід Мороз, який всім роздавав подарунки, навіть дорослим. І ще, з ним була гарненька, молоденька Снігуронька, дівчинка в сніжно білому вбранні, яка весь час придумувала якісь нові та нові веселі ігри…
Маленька Ялиночка могла спостерігати яскраве сонце через вікно і блискучий сніг… веселі горобці стрибали по гілкам дерев і струшували сніг на землю… Вона все ще була вбрана в святкове вбрання, але до зали рідко хто заходив…. Ялиночка згадувала своє життя в лісі, спостерігаючи за горобцями та синичками за вікном, і мало-помалу ставало сумно… Чи ще бобачу я колись сусіда Іжака, що любив ягоди більше грибів, і непосидючого зайця, якого так важко було зупинити — вічно кудись поспішав… Тим часом, поволі, стали осипатися голочки з гілочок, і падати на підлогу… Ялиночка відчувала якусь слабкість, так як ніби вона захворіла… Гілочки мало-помалу оголювалися, відпускаючи на підлогу все більше і більше голочок. Одного ранку прийшли люди, і стали знімати з Ялиночки блискуче, святкове вбрання. Коли зняли все, взяли іі, і турбуючись, щоб якомога меньше голок нападало на підлогу, винесли надвір, кинули в стороні від дверей, щоб не затуляла вхід, і залишили саму. Помираючи, Маленька Ялиночка могла спостерігати, як іі родичів і знайомих, викидали на вулицю, голими, наполовину без голочок, прямо з балконів багатоповерхівок…
• • •
Знов прийшла до нас Зима,
Тільки снігу щось нема,
То ж давайте всі попросим
В гості Дідуся Мороза!
Взимку — ВІН є цар природи,
Заморозить він всі води,
Понавиріза сніжинок —
З чарівних води краплинок,
Позакута в білу ковдру
Кровлі і гілки дерев,
Бо ж ми зимоньку так довго
Прочекали не даремно!
Землю всю покриє білим,
В біле вдягне все навколо,
Стане знов все чистим, милим,
То ж давайте станем в коло:
Дідусь Мороз!
Дідусь Мороз!
Із дзвіночками, сніжинками,
Із гірляндами й піснями,
Новий Рік спішить стежинками,
Щоб зустрітись знову з нами
Із яскравими ялинками,
І бенгальськими вогнями,
З подарунками, смішинками,
І салютами ночами
Він летить із завірюхами,
З привітаннями і сміхом,
І чіпля швидкими рухами
Мішуру усім на втіху
Обертає в лід калюжі,
Він лиш радість нести звик,
Він нас любить, дуже-дуже —
Невидимка — Новий Рік
• • •
Лісом Зайчик пробігав
І Ялинку упіймав,
І приніс до нас в садок,
І насипав тут пісок,
Щоб подовше простояла,
Діткам радість дарувала,
Прикращала наше свято,
Бо тут нас є ще багато.
Ми ялинку прикрашали,
Всюди іграшки чіпляли,
Вогники і мішуру,
А тепер почнемо гру
Comments