Продовжуємо публікувати листи та відгуки наших читачів і, як завжди, запрошуємо усіх небайдужих до дискусії в коментарях. Стиль написання автора залишено без змін.
• • •
Макс Сулімов (Ванкувер)
Макс Сулімов
Ось і закінчився 2014 рік. Цей рік не можна просто назвати важким, насиченим труднощами та перепонами. Це був вибух, торнадо, вулкан, який за якісь місяці змусив всіх нас подорослішати на роки.
Намагаючись прокрутити минулий рік в своїй пам’яті та не оминути жодного важливого моменту, думки неодмінно кружляють навколо двох-трьох найвиразніших і, нажаль, невеселих подій.
За цей рік ми побачили як багато було скоєно зла і водночас яку неймовірну хвилю добра воно ж і викликало, внаслідок одвічного закону. Загалом, важко сказати, що щось в цьому світі змінилося. Нажаль, в минулому році саме Україна стала учасником страшних подій і саме наша ненька втратила багато гарних людей, але це є життя і завжди буде існувати ймовірність такої біди в будь-якому куточку світу. Як згадує старе прислів’я “history never repeats itself but it rhymes”. Було б наївно сподіватися, що люди зміняться вмить.
Але надія не вмирає і саме вона є тим маленьким недоторканим і незламним вогником всередені кожного з нас. Це єдине, що неможливо вбити або вкрасти.
Відправляючись до Канади 3 роки назад я і був рухомий тією самою надією. Сподіванням, що дуже скоро наступить той час, коли люди почнуть змінюватися. Відриваючись від землі на літаку, я ніколи не покидав Україну і ніколи не приземлявся у Канаді. В решті решт, всі ми однакові люди і всі є громадянами однієї планети Земля. Мені здається, що тільки в такому форматі може надалі успішно розвиватися людство.
Коли кожна людина буде користуватися загальнолюдьскими приципами поваги, шани, індивідуальних прав, чесності та відповідальності; коли в людей не буде друзів українців, канадійців, німців, білих і чорних, а коли достатньо буде сказати просто «друг»; коли мова спілкування не стане віришальним фактором на шляху до формування добрих відносин, а буде не більш яскравим проявом відмінностей ніж вбраний одяг.
Саме цього року такі люди України проявили себе. Весь цей час вони жили серед нас, але були непомітні. Ці українці несуть в собі ту надію, яка ще теплиться. Нехай таких людей більшає з кожним роком!
В цьому році українська громада Ванкувера здається переформатувалася. Вона виросла у своїй кількості, стала активніше та впливовіше. Впродовж усього 2014 року було присутнє відчуття того, що разом ми можемо набагато більше, ніж здавалося – відчуття глибокого спокою навіть за наявності зовнішніх ознак крайньої збудженності та схвильованості.
Дуже хочеться зберегти це відчуття та перенести його через наступні роки. Бажаю всім читачам доброго, сильного і, головне, переможного нового року! Разом до світлого 2015го!
Максим Сулімов, житель Ванкувера