Богдан Головацький (Торонто, комітет “Волинь-1943”)
Під такою назвою у видавництві Києво-Могилянської Академії, цього року, вийшла у другому доповненому виданні книга Володимира В’ятровича, що визвала надзвичайну жваву дискусію та чималий відгук як в Україні так і за кордоном.
Володимир В’ятрович відомий як історик, публіцист, громадський діяч, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху (Львів) та екс-директор Архіву Служби Безпеки України.
В роботі над книгою, автором, вперше використано документи з раніше не доступних архівів КГБ. І якраз ці документи, без сумніву, проливають певне висвітлення на сумнозвісні Волинські події-та події на всіх західньо-українських землях у1942-1947 р.р. На теперішній час, книга Вол. В’ятровича є найкращою, бо в певній мірі спростовує та науково захищає українців від неоправданих та часом цинічно- ворожих нападок польсько-шовіністичних угруповань та окремих затятих кресовяків проти УПА, ОУН та всіх нас українців як в Україні так і в діаспорі.
В 2013 році, літом, припадає 70-ліття волинських подій. В Польщі готуються до відзначень тих роковин аж занадто предвзято і притензійно з широким розмахом на найвищому урядовому рівні. Отже, нам готують низку певних односторонніх оскаржень, аж мало не до того, що ми українці спричинилися до геноциду супроти поляків з астрономічними перебільшеннями дійсних жертв. До цього часу в Польщі вже видано десятки псевдонаукових, документально необгрунтованих люксусових видань книжок, фільмів, есеїв та масу статей на цю тему, де виставляють нас, українців, світові як вбивць, різунів, сокирників і т.п.
Отже, про польсько-українське потепління, двосторонне прощення, чи “День Примирення”, з їхнього боку вже неможе бути й мови, хоч так багато вже було зроблено добрих справ в цьому напрямку ще за попередніх президентів обох країн. Без сумніву, тут має великий вплив ще також і третя сторона, що вчасно підливає олії в огонь, щоб не допустити цього примирення та діє по принципу “Розділяй і Пануй”. На превеликий жаль, теперішній проросійський уряд Януковича, не тільки, що неспроможний адекватно дати належну відсіч всім тим звинуваченням, але й зробить все, щоб якнайгірше очорнити перед всім світом українців, особливо УПА та ОУН.
Так, Волинські події 1943 – страшна і трагічна сторінка польсько-українсь- ких відносин, ми признаємо це, але без найменшого сумніву, тут немає і неможе бути односторонніх обвинувачень. І тому, що теперішній уряд України не здатний на ефективний міжнародний захист і оборону української історичної правди, тож мусимо самі подбати про те, щоб нашим дітям, внукам і правнукам в майбутньому, не було соромно за нашу сьогоднішню слабкість, та доказати світові і полякам теж, що ми, українці, боролися і оборонялися на своїй землі. Ми не були зайдами-окупантами, як вони. Тому, треба чітко ставити питання: “Що робили поляки на наших споконвічних прадідівських землях? Чи, ми били їх у Варшаві, Гданську, Кракові, чи ще десь у Польщі? І чому, їх били на Волині? Чому, внаслідок наступальних дій Червоної армії, в Західній Україні, так сильно активізувалися в цей час протиукраїнські акції з боку правого польського підпілля і польського населення? Чому, це підпілля пішло на співпрацю з радянською владою?
Відповідь тут очевидна. Мали намір використати цю владу у боротьбі проти УПА, проти українців, сподіваючися, що через цю співпрацю з совєтами, Галичина увійде в склад оновленої Польщі. І чи не через те, колишні польські підпільники, так масово вступали в ряди новоствореної міліції і винищувальних батальонів, та розгорнули знову ж таки нечуваний до тепер терор супроти мирного українського населення. На щястя, їхні сподівання відносно совєтів не збулися, і слава Богу.
Українці боролися не за загарбання чужих земель, а за своє національне і духовне збереження, та накінець за наше національне звільнення з польського вікового ярма і нашу суверенність. Вина наша в тому, що ми, українці, з нашою українською землею, стали їм на перешкоді побудови Польщі “від можа і до можа” (від моря і до моря). Отже, ця стаття є писана з приводу надходячих відзначень в 2013 році, 70- ліття тих трагічних подій, тому повідомляємо широку українську громадкість про те, що на базі складових організацій: Крайової Управи Ліги Українців Канади, Крайової Управи Ліги Українок Канади, ЛУК- відділЕтобіко-Місісага, ЛУК- відділ Торонто, УНО-Захід, Об’єднання Лемків Канади, Об’єднання Українців” Закерзоння”, СУМ- Етобіко, Товариство Колишніх Вояків УПА і др.
Створено ініціативний комітет “Волинь-1943”, що ставить своїм завданням уможливити якнайскоріший переклад та видання другої доповненої книги на польській мові Володимира В’ятровича, “Друга польсько-українська війна 1942-1947”. На теперішній час, ця книга є найкращою, науково обгрунтованою на базі архівних матеріалів, відповіддю полякам в обороні справедливості та спростуванні роздутих, документально не підтверджених даних про ті події, що мали місце в Західній Україні, та зокрема на Волині.
Комітет “Волинь-1943” звертається до всіх Вас, свідомих українців діаспори, всіх громадських установ та окремих громадян, кому дорога правда, справедливість та наша українська справа, про Вашу посильну матеріальну поміч в справі своєчасного видання даної книги.
Також, комітет планує провести якнаймасовішу презентацію та розповсюдження її у Польщі, бо ця книга стане приводом для широкої дискусії у польських наукових та елітних кругах .Теж, маємо в дальших планах створити версію цієїж книги в англійській мові та запустити її в мережу інтернету.
До цього повідомляємо, що над перекладом на польську мову, за згодою автора Вол. В’ятровича, вже працює відомий наш історик, режисер і продюсер фільму “Вогонь і зброя” Мирослав Іваник, бувший викладач Варшавського Університету.
З Вашою допомогою, захистимо наше добре ім’я для майбутніх поколінь.
Чеки просимо пересилати на відкрите конто в КС “Будучність” Volyn 1943, № 65454 або на адресу Дому ім. Тараса Шевченка 482 Horner Ave., Toronto On. M8W 2B7
Від імені комітету “Волинь-1943” заздалегідь щиро всім вдячні.
За додатковими інформаціями звертатися до голови Громадського Комітету “ВОЛИНЬ-1943” п. Миколи Заверухи тел. ( 416) 249-3627
Comments