Леся Тарасова (Київ)
Прогулюючись Києвом, його звивистими центральними вуличками, Ви неодмінно підніметесь на Печерськ. Там, недалеко від Києво-Печерської Лаври і зовсім поруч з легендарним Арсеналом, привертає увагу старовинний триповерховий особняк. Саме в цій київській садибі кінця 18 сторіччя розташований унікальний музей, що розповідає про життя і творчість видатних діячів української культури, талант яких розкрився поза межами Батьківщини.
Музей культурної спадщини
Географія, представлена в музеї, охоплює всі континенти. В своїх творах та документах повернулися додому українські митці зі США, Канади, Франції та Австралії. Вражає той факт, що більшість експонатів були подаровані Батьківщині самими авторами після здобуття Україною незалежності.
Вже в перших залах музею увагу привертають майстерні роботи художниці Людмили Морозової. Ще в роки навчання в Київському художньому інституті молода студентка Федора Кричевського продемонструвала непересічний талант. Однак становлення мисткині припало на страшні роки сталінського терору. Над чесною, безкомпромісною, до того ж щиро віруючою дівчиною також нависла смертельна загроза. Щоб уникнути репресій – в 1943 році Людмила виїжджає спочатку до Львова, потім далі – до Західної Європи і, нарешті, потрапляє до США. Творча доля Морозової в Америці склалася доволі успішно – вона викладала живопис, плідно працювала як художник, влаштовувала виставки. Радісною звісткою для неї стала новина про звільнення України з- під радянського ярма. І хоча повернутися додому їй не судилося, саме рідному Києву, де за її словами «вона б обійняла кожен камінець», Людмила заповідала велику частину своєї творчої спадщини та власноруч зібрану колекцію європейської порцеляни, а також висловила бажання бути похованою на рідній землі. Ця остання воля мисткині була виконана.
Окрасою колекції музею є етнографічні пейзажі Олекси Булавицького. Рятуючись від тоталітарної системи, він разом з дружиною також був змушений був покинути Україну. Протягом двох років подружжя проживало в Ді- Пі таборі на Заході Німеччини. Попри важкі умови життя там Олекса продовжував творчу діяльність. В таборі був організований театр і Булавицький створював декорації для його вистав. Через два роки Олекса разом з дружиною виїхали до США. Штат Міннесота, де оселився художник, межує з канадською провінцією Манітоба. Саме тут селилися перші українські емігранти, що виїжджали з рідних домівок ще наприкінці 19 ст. Ці давні поселення українських канадійців митець зобразив на своїх картинах. Вражає, що традиційні українські пейзажі з чепурними білими хатками і вишневими садками змальовані з натури на іншому континенті, за тисячі кілометрів від України. Олекса Булавицький був першим, хто передав свої роботи музею, з яких і почалася його колекція. А кілька років тому дружина Олекси Ніна Булавицька поповнила мистецьку скарбницю музею, подарувавши бандуру художника.
Серед персоналій, представлених в музеї, на особливу увагу заслуговує постать талановитого диригента, педагога та етнографа Олександра Кошиця. Він народився на Черкащині, свою творчу кар’єру розпочав в Києві. Спочатку керував хором Духовної академії, а згодом, протягом 10 років очолював студентський хор Університету св. Володимира. Буремні події 1917- 1920р., боротьба України за самостійну державу, мали подальший вплив на життя і творчість Олександра Антоновича. За дорученням голови Директорії Симона Петлюри Кошиць сформував і очолив Українську Республіканську Капелу. Її метою було за допомогою української культури, а саме народної пісні, показати світові, що є така держава – Україна. Капела під керівництвом Кошиця виступала в країнах Європи, Північної і Південної Америки. Провела 1000 концертів, які мали колосальний успіх і відкрила світові українську пісню. Після завершення гастролей Олександр Антонович не зміг повернутися на батьківщину. Зі зміною владного режиму в’їзд до України для нього було заборонено. Спочатку Кошиць оселився і працював в США, де керував аматорським хором, а згодом переїхав до Канади. Там він очолив український хор, з яким працював до останнього подиху. На жаль, протягом багатьох років ім’я великого Маестро було невідоме в рідній країні. Лише через десятиліття ім’я талановитого сина українського народу повернулося на батьківщину, а документи та книги про нього посіли почесне місце в Музеї культурної спадщини.
Два останні зали музею – меморіальні. Вони присвячені піаністу-віртуозу Володимиру Горовицю та видатному балетмейстерові Сергію Лифарю. І Володимир, і Сергій народились в Києві, в буремні передреволюційні роки початку ХХ століття. Як і багатьох представників творчої інтелігенції революція виштовхнула їх із країни. Серж Лифар виїхав до Парижа на запрошення видатного балетного продюсера Сергія Дягілєва. Розпочавши свій шлях танцівником кордебалету, він швидко став солістом знаменитих в усьому світі «Російських сезонів». Українець Лифар вписав свою сторінку і в історію паризької Гранд-опера. Протягом 30 років він очолював балетну трупу цього славетного європейського закладу. Інакше склалась доля Володимира Горовиця. Виїхавши спочатку до Європи, врешті Володимир опинився в США, де прожив більшу частину свого життя та досягнув надзвичайного професійного успіху.
Меморіальний зал Сержа Лифаря
В Музеї культурної спадщини зібрані мистецькі твори, унікальні світлини та документи, що розповідають про життєвий і творчий шлях талановитих митців. Однак співробітники музею продовжують працювати над поверненням на батьківщину нових імен видатних українців з різних країн світу. Встановлювати контакти з представниками української діаспори та реалізовувати творчі проекти їм допомагає «Міжнародний благодійний фонд світових українців «Діаспора».
«Діти завжди повертаються додому і на них завжди там чекають. Так і наш музей, що є домівкою для видатних українців із різних країн світу, завжди чекає на нові відкриття, нові експонати та нові контакти.» – говорить очільник музею Оксана Підсуха.
Про автора: Леся Тарасова – старший науковий співробітник Музею культурної спадщини (Київ).
Адреса музею: Україна, 01015 Київ, вул. Московська, 40-Б
Дата заснування: 29 травня 1999 року.
Короткий опис:
Музей культурної спадщини є філією Музею історії Києва. Музей висвітлює історію та знайомить із творчою спадщиною української діаспори. У семи експозиційних залах демонструються рідкісні фотографії, документи, твори й особисті речі українських митців, що жили й працювали в США, Канаді, Франції та інших країнах світу. Серед персоналій – О. Булавицький, Л. Морозова, родина Кричевських, П. Капшученко, О. Гай-Головко, Г.Черінь, О. Кошиць та ін. В музеї є два меморіальні зали, присвячені Володимирові Горовицю й Сержові Лифарю.
Comments