Валерій Шевчук (Ванкувер)
Коли в Україні святковий день вже наближався кінця, ми Ванкуверці, тільки бороли дорожні затори по дорозі до Стенлі парку. Саме там, на третьому пляжі, вже вкотре зібрались ті, хто відчував бажання розділити радість з приводу Дня Незалежності України. Традиція, колись започаткована українськими студентами у Ванкувері, тепер поширилась на всю нашу громаду.
Ванкувер відмічає 22-гу річницю відновлення Незалежності України
Треба сказати що Стенлі парк минулої суботи просто “гудів” : на другому пляжі бурхливо відмічали 125 років парку, а третій пляж святкував 22-гу річницю відновлення Незалежності. По-студетськи, наш пікнік проходив вельми неформально: дружня тусовка, нові знайомства, український рок, перекуски просто неба.
Пан Петрів зачитує привітання Стівена Гарпера
Коли більшість людей вже перезнайомилась і підхарчувалась, голова Ванкуверського відділку Конгресу Українців Канади, пан Мирослав Петрів зачитав привітання прем’єр-міністра Канади Стівена Гарпера з приводу Дня Незалежності України до нас канадійських українців. По промові всі заспівали Український Славень.
Після того свято розвивалось ще жвавіше – ми відчули себе ще ближчими один до одного: Анна тут на відвідинах з Отави. Про наш пікнік вона прочитала на УВ, у її наплічнику завжди є місце для жовто-синього стягу. Анна добре знає колишнього посла України Ігоря Осташа, якого тут у Ванкувер просто покохали за участь у підготовці до Зимової Олімпіади. Чого не вистачало на нашій тусовці, так це гітари пана Осташа.
Я підійшов до двох чарівних молодих жінок, що розмовляли між собою і яких я раніше не зустрічав. Одну звати Ельвія, а другу – Анжела. Ельвія приїхала на свято аж з Вернона, що на озері Оканаган. Приїхала зі своїм українським прапором, який сама пошила з китайки в ніч перед дорогою. Ельвія – кримська татарка із Симферополя, її ім’я означає “людина, що житиме 1000 років”. Дай їй боже 1000 років. Анжела – вірменка, закінчила Києвомогилянку, живе з чоловіком у Ванкувері. Щось таки пішло правильним шляхом за ці 22 роки, як-що ці дві жінки спілкуються між собою українською мовою.
Анна приїхала з Отави з українським прапором у наплічнику
Чути було і російську і англійську, але українська була без сумніму домінуюча мова заходу і, як я вже сказав, особливо приємно, як-що нею користуються навіть не етнічні українці, як наприклад Антон з Запоріжжя. Його українська просто чудова. Антон – росіянин, але він не минає майже жодного нашого заходу, на нього можна розраховувати.
Нажаль просто неможливо написати про всі цікаві розмови та знайомства, так само неможливо викласти всі фото.
Ми маємо більше світлин з події, так що хто цікавиться, прошу звертайтесь через УВ.
Щира подяка тим, хто пожертвував кошти на “Український Ванкувер”. Зібрані гроші ( $55.50) ми додамо на фінансування поліпшеної веб-сторінки нашої газети. До наступних зустрічей.
Comentarios