Протоієрей Михайло Мельник (с. Старі Кривотули, Івано-Франківська обл.)
Рафаель Санті “Архангел Михаїл”. XVI ст.
Безкомпромісна, нещадна і безперервна битва цих двох непримиримих сил є реальнішою за наш видимий світ, бо почалася тоді, коли його ще не було. Та вона не вічна. Маючи свій початок у небі, ще до створення матеріального світу, вона, згідно Божого Слова, завершиться на землі остаточною перемогою добра над злом. Власне Бог, як Творець всього видимого і невидимого світу, як абсолютне Добро – є вічний, тому і як Божа чеснота – є вічним добром. А проти нього, нарушивши послух і зрадивши безмежній до себе любові своєму Творцеві, впавши у найважчий гріх гордині, виступив один з найкращих ангелів Денниця і за це разом зі своїми послідовниками, був викинутий з неба. Власне з цього так і почався двобій між добром і злом, який перекинувся на землю і триває понині. А завершиться він другим приходом на землю Сина Божого, Який прийде уже не як Спаситель світу, а як Суддя, під проводом Якого ангели небесні на чолі зі святим Архистратигом Михаїлом остаточно звершать останній суд над усім світом: над усіма відпавшими ангелами і всіма живими і мертвими людьми, справедливо, згідно життя і усіх діл, визначать вічну участь кожного.
А поки що битва між добром і злом триває. І щоб в ній перемогти, необхідно якнайкраще вивчити свого противника, його стратегію, всі способи і методи його нападів на нас. Добре відомо, що ворог людського роду використовує все можливі зваби, спокуси і труднощі, щоби звести людину до гріха. Тому нам необхідно добре розуміти природу гріха. А вона полягає у відкиненні Бога: явному чи неявному, усвідомленому чи несвідомому. Отже, відкинення Божих Законів і є гріх. Він виявляє себе багатьма пороками, які, кожен зокрема, чи усі разом відкривають, власне, основу і корінь природи гріха, яким є гординя.
Св. Іван Золотоустий говорить, що в гордині – початок гріха і його опора. А св. Іван Ліствічник стверджуючи те саме, говорить, що відкинення Бога через гординю – це те саме діяння, яке звершив Денниця: це витвір бісів, корінь хули, джерело гніву і лицемірства, причина неможливості творити діла милосердя і бути співстраждаючим. Цей великий вчитель духовного життя допомагає нам зрозуміти, що гординя – це не просто риса поганого характеру, чи поганих схильностей. Це вияв самої природи гріха, яка відкривається, власне, у відкиненні Бога.
Нам не важко виявити гординю в інших людях. А в собі? Нам обов’язково постійно потрібен самоаналіз і строгий контроль над собою, над своїм внутрішнім станом, над своїми думками, словами і ділами, чи не вражені ми смертним гріхом гордині. «Гординя, – як говорить св. Василій Великий, – завжди домагається переваги.» Так, горда людина завжди бажає і робить все, щоб показати себе кращою, особливішою, вищою, розумнішою і т.д. за інших. І заради цього вона використовує, так би мовити, весь арсенал і всю неймовірну витонченість диявольських хитрощів. В хід іде фальшування, брехня, підступність, наклеп, очорнення, лицемірство, облесливість, лукавство і т. д. А в результаті – згубний стан гордині.
Та що вже говорити про простих вірян, коли навіть ми – священнослужителі і то найвищі, як вчителі духовного життя часто, заради осягнення своїх ницих земних цілей, користуємося (виходить що) підтримкою лукавого (а це є служінням йому!) коли послуговуємося чинниками зла та гріха. Якже ми, вчинивши зло своєму братові співслужителеві, заради своєї певної вигоди, часто позаочі, щоби його принизити, а виходить, що себе вигородити, вивищити (а це – гординя!), не перепросившись перед ним приступаємо до святого Престолу, до відправи? Адже Господь приймає молитви і жертви тільки від чистих серцем. Хто цього не знає? Ми що, забуваємо, чи не розуміємо науки Спасителя про чесність, справедливість, правдивість, щирість, відкритість, жертовність без жодного винятку до всіх і любовне слугування всім?
Не по одягу, не по знаннях чи дипломах, не за становищем, станом, чином чи посадою, не за ангельською красномовністю і найбільшими відзнаками і земними нагородами, і не по чому-будь іншому, а, згідно Євангельської науки, по ділах пізнається людина. Христос сказав: «з того усі спізнають, що Мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.»
Чи є між нами священнослужителями такі відносини в любові? А якщо, ні, то чиї ми учні?
«Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать», – констатує правду Небесного Судді і строго застерігає у своєму листі св. ап. Яків. То чи не страшно стати противником самого Бога, впавши в гріх гордині, і втратити Його спасенну благодать? Але й смирення може бути ложним, фальшивим і згубним. Це стається не лише тоді, згідно наук великих аскетів, коли ми демонструємо цю чесноту напоказ, але й коли всередині, в серці, переживаємо і чуємося в цьому, у своїй побожності, вищими за інших. Такий стан свідчить, що ми в полоні гордині. Тому вже давно в середовищі монахів появився повчальний мудрий вислів: «краще бути розкаяним грішним митарем, ніж хвалькуватим через свою побожність, гордим фарисеєм».
Чи можливо і як врятуватися чи звільнитися від згубного пороку гордині? Так, безсумнівно і беззаперечно, цей важкий гріховний стан можна побороти. Найперше і найбільше в усьому необхідно покладатися не на себе, а на Бога. У Нього просити помочі і заступництва святих небесних ангелів-охоронців. Добрими прикладами для наслідування є також життя праведних та святих. Їхні науки, взяті з власного досвіду, є дороговказом і путівником до перемоги у цій важкій духовній боротьбі. Вони свідчать, що з ними завжди був Господь, який сказав, що без Нього не можемо нічого зробити, а з Ним – завжди перемога.
А ось яку коротку і мудру науку подає нам св. Іван Ліствічник. Він говорить: «Дуже корисно гордій людині бути в підлеглості, тому що підлеглість – це по необхідності є виконанням волі інших». Звісно, що такий стан має бути щирим і добродушним послухом. Але й начальник, якщо він є християнин, то, згідно повчання св. ап. Павла, має відноситись до підлеглого якби до свого начальника, в усьому бути з ним щирим, чесним і справедливим. Якби такими були у нас відносини між нами християнами-українцями, то, без найменшого сумніву, життя у нас було б прегарне.
Що ж, живемо в останні часи. Біблійні пророцтва і передбачення багатьох святих, одне за одним, на наших очах збуваються. Людство опинилося в небаченому досі за всю свою історію полоні цілої індустрії пропаганди гріха та зла. Новітня ідеологія, яка насправді бере початок в небі, від головного ідеолога і творця ангельського бунту Денниці, як зрячі – бачимо і мудрі – розуміємо, успішно вчить, що немає ніякого гріха та зла, бо все, що нам подобається, чого прагнемо і що приносить нам задоволення – є справжнім добром. А це і є вершиною гордині, яку людство приймає і в цьому стані прямує в погибель.
Очевидно, що остання битва добра і зла уже не за горами. Але хто може заперечити, що перемога не буде на стороні добра? Хіба творіння може боротися зі своїм Творцем?
То ж станьмо під провід Архистратига Михаїла і всіх святих небесних сил і нам усім відкриються двері у щасливу вічність.
Commenti