Чорноморець (Ванкувер)
Зустріч ванкуверських українців з послом України Вадимом Пристайком
У неділю вечором 17 листопада українська громадськість Ванкуверу мала нагоду зустрітись з Надзвичайним і Повноважним послом України в Канаді паном Вадимом Пристайком. Спілкування проходило у приміщенні Технологічного Інституту Британської Колумбії (BCIT) що у Ванкувері в даунтаун. Пізніше до посла приєднались керівники десятьох провідних українських університетів.
У своїй вітальній промові посол України коротко розповів про себе та про Канадську урядову програму(CBIE) за якою тут знаходиться делегація українських просвітян. А перед тим 13 ректорів канадійських університетів були в Україні.
Пан Пристайко наголосив на зацікавленості української сторони у співробітництві з Канадою в газовій індустрії, зокрема українська сторона пропонує поставки газогонів та зварювальних технологій в обмін на поставки скрапленого газу. На разі, товарообмін між нашими країнами складає 500 млн доларів на рік, що явно недостатньо для країн, які мають традиційно дружні стосунки з перших днів української незалежності.
Вступне слово Посла України до присутніх
Безліч невирішених питань, за словами посла, також лишається і в гуманітарній галузі. Україна вже багато років як відмінила візи для громадян Канади, але Канада з цим поки що не поспішає: не тільки не відміняє візи для українців, а й має звичку відмоляти нашим громадянам на в’їзд в чотири рази більше ніж Європейські країни.
Далі зустріч прийняла форму неформального діалогу між українським дипломатом та представниками громадських організацій Ванкуверу.
Зокрема пан Пристайко зауважив що на сьогодні програма обміну студентами більше виглядає як дорога з одностороннім рухом: на сотні, чи навіть тисячі студентів з України, що навчаються у Канаді – жодного канадського студента в Україні. Враховуючи, що велика частина молодих людей після закінчення навчання в Україну не повертається, це виглядає більше як brain drain для нашої країни ніж рівноцінний обмін.
Світлана Комінко, засновник освітньо-консультаційної компанії O.W.L. (Open World Learning), захищаючи позиції своєї фірми, відповіла, що навчаючись в Канаді молоді люди з України не тільки стають фахівцями у своїй галузі, а й долучаються до принципів західної демократії та, так званих, канадійських духовних цінностей. На бік Світлани став нещодавній український студент Віктор, який сказав, що допомагати Україні можна і звідси (з Канади).
Виступає ректор Києвомогилянки
“Шкода що звідси” – були слова дипломата. Його підтримала пані Олександра Цяцька, провідний активіст Ванкуверського відділу Української Суспільної Служби, яка також поскаржилася українському послові на перешкоди, які виникають з доставками гуманітарної допомоги в Україну. Пан Пристайко відповів, що дуже часто гуманітарна допомога відправляється без оформлення відповідних документів і в такому випадку затримки неминучі. Дуже часто під виглядом допомоги відправляються комерційні вантажі з метою уникнути митного податку. Зокрема українська податкова інспекція виявила, що дві третини собачої їжі на українському ринку завезено як гуманітарну допомогу.
Тут пана Пристайка підтримав голова українських грекокатоликів Британської Колумбії Владика Кен. Його Преосвященство Владика приймав участь у розробці закону про гуманітарну допомогу і може завірити, що правила закладені в законі є справедливі і не переобтяжені бюрократичними перепонами. Крім правильного оформлення документів, священник порадив бути уважнішим до складу вантажів. Не рідко половина речей, яка прибуває в Україну є повний непотріб, а на пересилку були витрачені великі кошти.Ще одна важлива тема, якої торкнувся Владика Кен, це коррупція в українських вишах та політичний тиск на ректора Українського Католицького Університету.
Пан Пристайко запропонував переадресувати ці два питання безпосередньо до ректорів університетів, які мали прибути за кілька хвилин. Після цього редактор “Українського Ванкуверу” Віталій Кубацький запитав про те, що без сумніву турбувало всіх присутніх: чи буде підписаний протокол про євроінтеграцію і як умова до цього, чи буде звільнена Юлія Тимошенко?
Декан факультету Фізики та Технологій Харківського Університету пан Ігор Сірка
Посол відповів, що він дуже сподівається на підписання угоди про євроінтеграцію і що він особисто виступає за звільнення пані Тимошенко, але нажаль не може знати про те що ж насправді відбудеться. Проте кілька днів тому у Торонто на Конгресі Українців Канади радник президента України Ганна Герман завіряла, що угоду таки буде підписано.
Серед інших питань до посла були такі: Віталій Кубацький спитав чи зможуть громадяни України приймати участь у наступних виборах тут у Ванкувері.
Пан Пристайко: Ні, тому що Канада не дозволяє проводити вибори поза межами офіційних дипломатичних установ, а голосування по пошті не має механізмів захисту від можливих фальсифікацій.
Валерій Шевчук, заступник голови ванкуверської Суспільної Служби: чому громадяни України мусять платити за візу до Канади, тоді коли канадці перетинають український кордон безплатно? Думаю це не справедливо.
Пан Пристайко: Візи в Україну було скасовано на хвилі емоційного піднесення зразу після Померанчевої революції наївно сподіваючись на взаємний крок з боку Канади. Також візи було відмінено для заощадження туризму в Україну. Друге сталося, а перше – ні. Тепер, щоб ввести платний в’їзд до України треба зробити певний крок назад, а це не завжди зручно робити.
Пан Мірко Петрів, голова Ванкуверського віділку Конгресу Українців Канади, заслужений діяч української громади: Що робиться в Україні для збереження української мови, як запоруки української незалежності?
Пан Пристайко: Я можу сказати за дипломатичний корпус – як тільки ти переступив поріг дипломатичної установи, автоматично мова спілкування та діловодства стає українською. Про ситуацію в Україні, я думаю, краще спитати ректорів наших університетів, які щойно звідти приїхали і якраз зараз заходять до залу.
Ректор Ужгородського Національного Університету пан Федір Ващук: я розумію біль діаспори за долю нашої мови, але ситуація поволі покращується. Вже центр України заговорив українською, на черзі схід та південь де вживання мови та кількість українських шкіл поступово збільшується. Стосовно Ужгороду я маю опимістичну статистику: з восьми російських шкіл залишилась одна – решта перейшли на викладання українською. Філологічний факультет нашого університету, завдяки державній програмі, не тільки навчає майбутніх вчителів української мови безкоштовно, але й платить цим студентам стипендії. Ужгородський університет знаходиться у самомому географічному центрі Європи та є найзахідніший за розташуванням в Україні.
Декан факультету Фізики та Технологій Харківського Університету імені Каразіна пан Ігор Сірка: наш університет чи не найсхідніший за розташуванням в Україні, але ні я не маю проблем читати лекції з ядерної фізики українською мовою, ні мої студенти, не мають жодних проблем розуміти моє викладання. Тоб-то хочу запевнити – за українську мову можете бути спокійні – не дочекаються, і взагалі, я собосто не визнаю поділу України на схід та захід, ми один народ.
Пані Тетяна Калиняк, науковець з Університету Британської Колумбії (UBC), запитала ректорів що їх більше всього цікавить в системі канадської вищої освіти. Ректор Полтавського Національного Технічного Університету пан Володимир Онищенковідповів, що його цікавить перш за все енергетика як складова економічної безпеки країни а також Інформаційні Технології.
Ужгородський ректор пан Федір Ващук завважив що його цікавить система канадської вищої освіти “з середини”, зокрема питання фінансування, хоча він усвідомлює наскільки стан освіти в Україні пов’язаний з економічною ситуацією. Він переконаний, що як-би питання фінансування не було одним з критеріїв міжнародної оцінки вищих учбових закладів, то рейтинг наших ВУЗів піднявся би удвічі.
Викладач Університету Британської Колумбії (UBC) пані Тетяна Тесленко вважає що українським університетам бракує того, що робить її навчальний заклад, а саме: виховує студентів “громадянами світу” (“citizens of the world”). Тут з Тетяною можна посперечатись наскільки це дійсність, а не модне кліше для реклами UBC, оскільки відомий ванкуверський ВУЗ у великій мірі був і залишається перш за все комерційним бізнесом. Про це, та про інше сперечались вже за кавою у кулуарах, після закінчення офіційної частини.
Однозначно можна сказати що захід вдався. Хто прийшов – почули багато цікавого і мали нагоду скласти власне враження про нашого нового посла та його помічницю пані Оксану Козловську.
Ректори ще тут у Ванкувері, тобто ще не вечір, як говорять в Одесі.