Всім на подив козацький театр характерників з Одеси

ВІД РЕДАКЦІЇ: Український Ванкувер із приємністю повідомляє про розширення кола своїх дописувачів. Цього разу до нас приєднався український журналіст пан Сергій Горицвіт. Зазначимо, що він є з Півдня України – а саме із славного міста Одеси, яка уже багато років є побратимом канадського Ванкувера. Не дарма у нашому місті одеська діаспора є дуже чисельною та активною, тож чекатимемо відгуків від наших читачів.

•••

Всім на подив козацький театр характерників з Одеси

Сергій Горицвіт (Одеса)

Усупереч розхожому твердженню, що Одеса нібито суто російське місто, засноване Катериною II, його древнє проукраїнське коріння ніяким імперським колонізаторам знищити не вдалося. Воно живе і постійно пробивається на світ божий молодим пагінням. Таким буйнозеленим паростком став заснований шість років тому ентузіастами відродження славетної минувшини нашого народу Козацький театр характерників «Отаман».

Подібного до цього творчого колективу годі шукати в Україні й цілому світі. Кожен його концерт чи вистава, поява на міському святі чи у школі-інтернаті викликають спершу здивування, а потім і замилування силою, грацією, художньою майстерністю артистів-характерників.

А ще це театр – просвітник, який прокладає міст від козацької доби у наше сьогодення. Апелюючи передовсім до молоді, він спонукає юних громадян незалежної України усвідомити себе гідними нащадками славних лицарів великих, спадкоємцями козаків. А козак – це перш за все безмежно відданий патріот своєї Вітчизни, рідного краю, свого народу, його традицій і звичаїв.

Що не виступ «Отамана» – то урок патріотизму. Без менторського напучування, а виключно художніми засобами характерників, які здатні й на карколомні акробатичні трюки й такі бойові забави, що аж іскри летять із шабель. І все це у супроводі пісень, танців, дотепного коментарю, щедро пересипаного іскрометним гумором.

Днем свого народження театр вважає свій перший повномасштабний виступ на Куликовому полі в Одесі у квітні 2006 року в рамках акції «Українська мова — мова єднання». Тоді перед концертом-виставою «Держава» члени трупи дали клятву вірності своєму народу й запевнили, що все життя захищатимуть рідну землю й інтереси народу з допомогою своєї зброї – сцени. Поклялись гордо нести звання козака, любити Вітчизну і дбати про її  процвітання.

За словами незмінного директора «Отамана» Едуарда Левченка, основу нового колективу склали учасники театру «Екстрим», що впродовж кількох літ успішно виступав із своїми театралізовано-спортивними шоу. Ці майстри спорту були справжніми відчайдухами-характерниками, яким у рамках свого шоу стало затісно, бо широка козацька натура потребувала набагато ширших можливостей для самовираження. Тож ідея козацького театру характерників припала їм до душі. А прихисток і підтримку новостворений театр знайшов восени 2005 року в Міжнародному  комітеті всеукраїнського козацтва, верховним отаманом якого є Андрій Соколов. Він переконаний, що творчий колектив характерників не лише сприятиме вихованню самосвідомості громадян, розвитку національної ідеї держави, а ще й згуртуванню численних козацьких формувань країни. Тож сценічний «Отаман» – це унікальний витвір, що породив театралізовану версію краси й сили, величі духу могутнього українського козацького народу.

Ретельно й навіть прискіпливо добирали учасників трупи, здатних бути єдиною командою і виконувати відповідальну місію пропагандистів козацької відданості й звитяги. Перевагу віддавали артистам професійною підкованим, із досвідом роботи на сцені, які до того ж мали добру фізичну підготовку.

Від Едуарда Левченка новачки не раз чули настанову: «Гартуй характер – станеш козаком! Козак – високе звання, яке треба заслужити». Сам же він на той час устиг закінчити педагогічний університет і студію кіноактора, знятися у кількох фільмах, зіграти десятки ролей у різних театрах, написати чимало віршів і пісень, стати чемпіоном Одеси у кількох видах з легкої атлетики і з бальних танців…

А з появою театру «Отаман» в Едуарда ніби відкрилося нове дихання. Він написав п’єсу «Держава», здійснив її постановку у формі концерту-вистави і виконав у ній головну роль старого казака-отамана. Цей козарлюга вів з аудиторією довірливу розмову про справжніх українських лицарів – людей благородних, сміливих, сильних, справедливих, хранителів народних традицій.

«Що спільного між козаком давніх і нинішніх літ? – запитував ведучий вистави і сам давав відповідь, – Честь і Душа. Український козак, в першу чергу, патріот своєї Вітчизни – нашої самостійної незалежної України. Душа козака настільки зранена несправедливістю й зрадництвом, що, переживши колись свої найстрашніші й гіркі часи, пам’ятаючи це, він ніколи не змусить страждати іншого».

Особливо цікаво було почути роздуми сивочолого козака про характерників – еліту козацтва, про танець «Гопак» – витвір бойового національного мистецтва. А всі ці слова яскраво ілюстрували учасники вистави – майстри спорту й сцени.

Серед інших робіт театру доцільно ще назвати казку-феєрію «Як козаки ялинку  роздобули й бабцю заміж віддали». У ній змальовано безліч боїв з бусурманами й пригод, що трапилися на шляху козаків, які пообіцяли й таки привезли дітям новорічну ялинку. Написати текст для цієї вистави театру допомогла Ганнуся Яблонська, яка згодом  трагічно загинула у Домодєдово. А головну роль зіграв один із найкращих  молодих артистів Одеси Євген Юхновець з Одеського українського театру. Діти були у захопленні від цієї казки.

За свої шість років активної діяльності козацький театр «Отаман» провів більш як півтисячі виступів у багатьох містах України, включаючи столицю, брав участь у міжнародних фестивалях у Польщі та Болгарії. Щомісячно він виступає у дитячому таборі «Молода гвардія», регулярно навідується і до «Артеку». Він веде велику благодійну діяльність – постійно дає безкоштовні концерти у дитячих будинках, інтернатах та притулках для дітей-інвалідів.

Серед проектів, які здійснюються театром, варто назвати: «Україна Козацька», «Характерник XXI століття», «Зірки – дітям», «Театр-школа характерників». За шість літ здійснено постановку п’яти спектаклів, 22 концертних програм та з півсотні окремих номерів. Характерники, що досконало володіють і тілом і духом, не цураються і трюкових елементів, акробатичних дивертисментів,  складної хореографії, всіляких козацьких забав. Це вигідно відрізняє цей театр від традиційних сценічних колективів.

На жаль, державної допомоги театр не отримує до цих пір. Немає у артистів і власної домівки, де можна було б давати концерти, популяризувати історію України, приймати гостей. Міська влада, аби привнести українську барву в масові заходи, залучає до участі в них і театр, але дбати про нього цурається.

Спонсорів у колективу теж немає. Це попри те, що в Україні діють сотні козацьких організацій, а в самій Одесі їх більше двадцяти.   Опікується театром лише отаман Андрій Соколов і його Міжнародний комітет всеукраїнського козацтва. Тож омита лагідними чорноморськими хвилями й осяяна золотавим соняхом сонця Одеса поки що залишається для козаків-характерників не матусею, а мачухою.

Та з притаманною козакам стриманістю й мужністю вони ніколи не скимлять, не нарікають на долю, яку самі обрали. Живуть і активно діють, щораз повторюючи самим собі: терпи, козаче, отаманом будеш. Нині «Отаман» – це маленький театр, який з часом, коли це буде потрібно нашій державі, мріє вирости у Всеукраїнський Національний Козацький Театр.

На світлинах: емблема театру «Отаман», колективне фото, пісня «Несе Галя воду». Фото надані автору театром.