Валерій Шевчук (Ванкувер)
Нещодавно Український Ванкувер був запрошений на вечір пам’яті українського поета Андрія Легіта. Зустріч відбулась в приміщенні КМЦ “Інтермеццо», що в Чернігові. Член редколегії УВ Валерій Шевчук побував там віртуально (з допомогою інтернет-відозв’язку Skype). Пропонуємо до вашої уваги наступний репортаж.
Як з’ясувалось, Легіт Андрій це псевдонім, а справжнє прізвище поета — Ворушило Андрій Теодосійович. Народився він 1916 р. на Черкащині, з початком Другої світової війни був евакуйований на Захід (Галичина, Словаччина) в 1944 р., служив у лавах УНА, далі перебував у британському полоні (Італія, Англія) 1945-48 рр. Відтоді проживав у Лондоні. Український поет, педагог, громадсько-політичний діяч, лауреат УММАН (1983 р.) — Української Могилянсько-Мазепинської Академії Наук. (Біографічну довідку взято із Вікіпедії – УВ)
Beчip пам’яті Андрія Легіта був організований дуже ефективно, все тривало одну годину і було так цікаво, що час промайнув миттєво.
Вражень дуже багато, я вперше відкрив для себе дуже цікавого поета, як колись був відкрив Ірину Вільде або Валер’яна Підмогильного. Мені сподобались його поезії та пісня у виконанні пана Петра Сальника.
Більше інформації про Андрія Легота можна прочитати у Віснику Таврійської Фундації.
Але зустріч була на багато більша ніж спогади про видатного майстра слова. Я маю на увазі присутнього там Левка Лук’яненка, без перебільшення людини-легенди. Чернігівці є щасливими, що мають такого земляка. Адже пан Левко фактично є наш український Вацлав Гавел. Так як Вацлав Гавел написав текст Празької Декларації (див. в УВ #4), пан Левко є автором Акту проголошення незалежності України.
Цікаво що день народження Левка Лук’яненка та день незалежності України – 24 серпня – співпадають. В 1961 році Левко Лук’яненко був засуджений до страти за діяльність спрямовану на відокремлення України від Совєтської Імперії. В 2005 році за це саме отримав звання Героя України.
Я ніколи не забуду виступи Левка Лук’яненка на мітингах в 90-х роках, таке не забувається. В кінці вечора ведучий Олександр Ясенчук запропонував і мені слово, але з технічних причин це не було можливим. Проте, я хотів би не сказати промову, але мовчки вклонитись до землі перед паном Левком Лук’яненком, Героєм України. Слава Героям!
Закінчу словами Андрія Легіта, які мені особливо сподобались:
Про смуток більш ні слова, Надія хай не гасне… Життя таке чудове, Життя таке прекрасне!… Журба не знищить ката, Не вирве край з руїни… За нами правда, брате, За нами Україна! Забудь душевні болі, Ставай в передні лави… Торуймо шлях до волі, Торуймо шлях до слави!
Comments