Рожевий будинок де працює Аргентинський парламент
Валерій Шевчук (Ванкувер)
До Аргентини, зазвичай, їдуть по три речі: танго, вино, м’ясо. Наші співвітчизники сподівались знайти тут ще й четверте –
Марія Шубка такий самий герой як Симон Петлюра та Євген Коновалець
щастя. На початку минулого сторіччя особливо багато сімей пересилилось з Чернігівщини.
Говорить голова асоціації українських імігрантів “Едельвейс” Марія Шубка:
“Від 1994 до 2010 року, залишивши свою рідну землю і все що було нажито тяжкою працею, сюди приїхало майже 30 000 наших людей. Їхали з причини економічної кризи та безробіття, повіривши обіцянкам Аргентинського уряду прийняти та допомогти постраждалим від аварії на Чорнобильській атомній станції. Аргентина прийняла новоприбулих, та проте не надала жодної допомоги. Дехто з молоді, в кого була можливість вивчити мову, влаштувались на роботу. Старші ж, не вміючи розмовляти, без житла і грошей, стали німими і глухими. Для людей від 45 років було неможливо знайти якоїсь праці, або працювали як раби за мізер, тому не мали можливості повернутися додому. Старенькі залишились без пенсії, а самітні – без підтримки. Багато хворих і бездомних повмирали на вулиці, де-хто покінчивши життя самогубством. Ми відчули себе відкиненими і нікому не потрібними.”
Марія Шубка створила асоціацію “Едельвейс” щоб хоч якось допомагати обманутим імігрантам з України так званої четвертої хвилі. Вона сама з родиною приїхала до Буенос Айресу(далі БА) з Тернополя 19 років тому і ще ні разу не мала можливості відвідати Батьківщини. За словами пані Марії 70% нових імігрантів не мають навіть даху над головою, тому Марія Шубка покинула роботу і стала займатись допомогою цим людям, які, можливо тільки й живі через її щире серце. Вона допомагає виповнити аплікації на ті нещасні 200 песо (25 доларів) в місяць, що уряд виділяє безробітним. Ціни на харчі в песо тут є приблизно такі ж самі як в Україні в гривнях: хіба можна прожити на 200 гривень? Тому “Едельвейс” допомагає ще й продуктами. Я бачив ці продукти в приміщенні товариства “Відродження”, що знаходиться на вулиці Maza 150, в якому розмістився “Едельвейс”. Поки я там чекав на пані Марію, познайомився з Ігорем, чоловіком середнього віку. Він колишній шкільний вчитель з Одеси, зараз працює вантажником у продуктовій крамниці. Тимчасовий притулок на вулиці Maza 150 також знайшла і Тетяна, киянка. Вона два тижні як поховала сина, якого забили на вулицях БА за борги. Розповідаючи про це пані Тетяна не могла стримувати сліз.
Ліворуч - Юрій Данилишин, Голова Головної Ради Управи Української Центральної Репрезентації у Аргентині
Говорить заступник голови “Просвіти” у Буенос Айресі пан Юрій Данилишин:
” Бути бідним в Україні – то непрємно, але бути бідним в Аргентині – то суцільний жах. Я був свідком коли психіка не витримувала випробувань і люди просто божеволіли. “Просвіта”, зі свого боку, намагається допомагати четвертій хвилі, але не завжди наша допомога належним чином сприймається чи то оцінюється. Траплялись випадки прямого вимагання, та навіть фізичних загроз з боку новоприбулих, тому ми тепер де-що уважніше придивляємось до тих, з ким маєм справу.”
Я більше зрозумів останні слова пана Данилишина, коли на недільному базарі, що на вулиці Defensa, випадково зустрівся з нашим земляком відверто кримінального характеру. Почувши українську мову, до мене підійшов чолов’яга бомжачого вигляду. Вісім років як з Маріуполя, іспанської так і не вивчив. Хоча і шкода цієї людини, але в “Просвіті” він би перелякав всіх школярів.
Приміщення “Просвіти” розташоване у престижній околиці Palermo на вулиці Soler 5039. Будинок дуже охайний, має багато кімнат для різних студій та класів. Особливо мені сподобався зал з підлогою з екзотичного чорного дерева та їдальня “Діброва”, де мене частували варениками та відомими аргентинськими empanadas, що є періжки з м’ясом або іншими наповнювачами. Зважаючи на суботу “Просвіта” була повна людей, здебільшого дітей. Зустрів як новоприбулих, так і осідлих членів товариства.
Пан Данилишин народився в Аргентині, але чудово володіє українською мовою. За фахом він архитектор, має успішний бізнес, а весь свій вільний час віддає “Просвіті”, яка у БА існує ще з далекого 1922 року. Батько пана Юрія написав книжку про українську іміграцію до Аргентини, яку варто прочитати.
Говорить пан Данилишин:
“Мені батько завжди казав, що Аргентина це країна величезних можливостей. Переконаний що в дійсності це так і є, все життя сподіваюсь побачити ці можливості бути реалізованими. Замість того, поки що я пережив чотири кризи, коли все розвалювалось і доводилось починати бізнес з нуля. Нажаль, на разі я бачу всі ознаки наближення нової кризи. Думаю причина в тому, що більшість людей в Аргентині, на відміну від України, неосвічена і ними дуже легко маніпулює наш популістський уряд.”
Тут я також погоджуюсь з паном Данилишиним. Офіційно я міняв долари у банку по 5 песо, але на вулиці їх купують більше ніж за 8 песо. Це тому, що валюту банк не продає і люди змушені купувати їх на чорному ринку. Нагадує Україну 90-х років. Колосальні можливості для корупції серед фінансових бюрократів.
Новітня історія Аргентини це ланцюг послідовних змін соціалістів на хунту і навпаки. Але якщо забути про політику і
Танго в Буенос Айресі - на кожному кроці
якщо ви приїхали сюди не назавжди, а на вакації у пошуках танго, то БА дійсно і без сумніву вірне для цього місце. Уроки танго доступні за цінами, викладачі досвідчені, а інколи навіть всесвітньо відомі tangero. Щовечора можна піти танцювати в різних танго клубах які на танго мові називаються milonga. Вихідними днями танго танцюють просто неба, погода це дозволяє, бо клімат тут чудовий. У квітні температура трималась близько 24 градусів, сонячно і без дощів, як в Одесі у вересні. Платани на вулицях та французька архитектура ще більше підкреслюють схожість БА до старої Одеси. Як тут не згадати легендарні танго нашого земляка Петра Лещенка.
Золота осінь у травні
На вулиці Suipacha, недалеко від Cafeteria Ideal (відоме місце для танго) можна придбати найкраще танго взуття як чоловіче так і жіноче. Якість та вигляд – відмінні. Ціна від 500 до 900 песо. Це центр міста, де все поруч. Для довших відстаней легко зловити таксі – зручно і доступно за цінами. Метро ще дешевше а головне найшвидше за інші види сполучення. Тільки вважайте на кишенькових злодіїв, так само як і в Києві або у Львові.
Де-які з танців тривають до 4-ї ранку, майже на всіх milonga можна замовити їсти і пити. Їжа та вино – це взагалі окрема причина за якої варто відвідати Аргентину. Травою годована яловичина, засмажена на відкритому вогні ріжеться офіціантом ложкою без ножа. Вино підбирається так, щоб ідеально пасувало страві і вашому смаку. Всі офіціанти вишколені і формально вдягнені – відчуваєш себе як в найкращих паризьких ресторанах за ціною …. McDonalds. Нема часу на повний обід в ресторані, тоді перекусити можна empanada або дві, pizza чи смаженою ковбаскою включно з кров’янкою. Любите каву? Прошу, не гірше ніж у Львові, на кожному кроці. Щоправда кава тут змагається з mate, це щось подібне до гіркого чаю який п’ється дооовгооо через рурочку з горнятка зробленого з засушеного гарбузика, або сандалового дерева, або глини, або ще з чогось – тут своя окрема культура споживання, яку я ще не засвоїв.
La Boca
Варто відвідати околицю La Boca з якої почалась історія масової іміграції до БА і де виріс та грав Марадона. Після заходу
Уругвай не поспішає
сонця там, правда, краще не лишатись. Це тільки одна з не зовсім безпечних околиць що на півночі столиці. Решта районів вздовж річки La Plata яка відділяє БА від Уругваю є безпечними і саме там я би радив зупинятись під час відвідин мегаполісу.
До Уругваю, якщо ваша ласка, можна з’їздити на один день або більше через річку на паромі. Життя у північних сусідів помітно повільніше, що не є обов’язково погано, а можливо навіть добре, коли бажано відпочити від 17 мільонів мешканців БА.
Мова там така ж сама як і в Аргентині – castiliano що є старим варіантом іспанської, і має схожі вимови з португальською бразильською. Мінімальне знання іспанської завжди стане на пригоді як-що ви подорожуєте в цій частині світу. Іспанська вимова подібна до української і тому мова підхоплюється досить легко.
Аргентина звісно не обмежується Буенос Айресом. Тому наступного разу я планую відвідати всесвітньо відомий водопад Іguazu, курортні місця атлантичного узбережжя, проїхатись провінціями і знов таки танго, танго і ще раз танго.
Comments